Розділ 15

Сполучені Штати Америки, Лонг Айленд, штат Нью-Йорк. 2019 рік

Брати повернулись додому після своєї маленької подорожі до Єгипту, де Софія напала на Браяна.

- Агхх... здається у мене струс - пробурмотів Браян, тримаючись за голову - Сподіваюсь у нас вийшло.

- Там нічому струшуватись. Сподіваюся, Я не хочу вмирати. Мені ще стільки треба зробити.

- Дуже смішно, Томе.

Після сутички з Софією, у Браяна боліла голова. Брати були стомлені і хотілось відпочити. Давненько вони так не бігали. Вони вийшли на заднє подвір’я і всілись у альтанці. Браян прихопив з собою дві склянки бурбону і вручив одну Тому.

В Тома задзвонив телефон. Хлопець подивився на екран, висвітилось ім’я начальника. Том здивувався.

- Ти чого не в офісі, Томе? - нервово спитав Аль-Вазір.

- Ви ж мене звільнили, наче. - Том розгубився.

- Що ти мелеш, хлопче. Ти головою вдарився, чи сонце напекло? Дуй в офіс, Я тебе чекаю.

Том поклав слухавку і подивився на Браяна.

- Ми щось змінили, мене не звільнили а значить скіпетр у Аль-Вазіра.

Том випив склянку віскі, поставив її перед Браяном.

- Підкинеш до офісу?

Браян поставив свою склянку, яку він навіть не почав пити і пішов заводити машину. Хоча й Том і вважав себе більш успішним, але авто було тільки у Браяна. Тома влаштовувало те, що молодший брат підвозить його до роботи і по усяким його справам.

Коли брати під’їхали до офісу “Natural honor”, Том швидко побіг до будівлі. Браян чекав його в авто.

Том підійшов до дверей свого начальника, пом’явся хвилинку і вирішив все ж таки зайти. Відчинивши двері, він здивувався, побачивши Аль-Вазіра. Чоловік тримав у руках скляний ящик, в якому знаходився той самий скіпетр.

- Проходь, хлопче. Чого соромишся? Ти в нас зірка на цьому тижні.

Том пройшов всередину, наблизився до скіпетра. Той виблискував на сонці, яке світило у велике вікно начальника.

- Це неможливо, ми дійсно змінили майбутнє — подумки сказав Том.

Він підійшов до Аль-Вазіра, той витягнув руку вперед, що б потиснути руку Тома.

- Я дуже радий, що ти працюєш саме в мене. Цей скіпетр не могли знайти тисячоліттями, а ти це зробив за одну добу. Вітаю, Томе. В мене дуже серйозна розмова до тебе.

Том не міг збагнути, він спить, чи це все ж таки реальність. Він кліпав очима, дивився на начальника.

- Дякую, але...

- Чого ти, Томе? Тобі погано? Ти не добре виглядаеш.

Думки Тома плутались. Щойно він був звільнений, а тепер його вітають. Усе це виглядало дуже дивно. Аль-Вазір махнув рукою на стілець, запрошуючи Тома сісти. Він поклав перед ним аркуш з великою кількістю тексту. Але головний заголовок одразу кинувся у очі хлопця.

- Ви хочете зробити мене партнером? - очі Тома округлились.

- Від тебе потрібні тільки згода і підпис.

Аль-Вазір посміхався. Том давно не бачив начальника таким добрим і щасливим.

- Авжеж, Я згоден. Ви ще питаєте. Але... можете мені дати час, перетравити усе це?

Аль-Вазір погодився. Дав хлопцю два вихідні на те, що б він підготувався до нової посади. Том був дуже задоволений, це була його мрія, мати свою компанію. А це було майже тим, що він хотів. Хлопець з щасливим обличчям вибіг з будівлі і забіг до машини Браяна. Не встиг він нічого розповісти брату, в Браяна задзвонив телефон.

- Привіт, Котику, сподіваюся ти вже приїхав, нам потрібна твоя допомога - голос Келлі по той бік був схвильований.

- Що трапилося, люба? - Запитав Браян - Ми вже вдома, скоро приїдемо.

- Котику, будь ласка, поспіши.

Браян поклав телефон у кишеню і завів двигун.

- Томе, мені треба їхати, у Келлі якісь проблеми - нервово промовив Браян.

- Я з тобою.

У Браяна досі боліла голова після удару Софії. Старший брат їхав дуже швидко, він переймався за свою дівчину, голос Келлі здавався дуже наляканим.

Дім Келлі Флоренс

...Софія взяла телефон з рук Келлі і з жахом на обличчі притиснула його до вуха.

- Пані Скалетта, пан Барбаро дуже злий на вас - говорив Альфред - Він відрядив своїх людей до вас.

- Дякую за попередження, Альфреде, але, Я поїхала з міста, вони мене не знайдуть удома.

- Пані Софія, вони знають про вашу поїздку на Лонг Айленд, і про те що саме зараз, ви на Іствью Роад, будинок 21. - спокійно говорив Альфред - Не думайте, що вони вас так просто відпустять. Бережіть себе, це все, що Я можу для вас зробити… На даний момент.

Дзвінок обірвався. Софія мовчки передала телефон Келлі. Її руки тремтіли, вона хотіла кричати, схопити келих і пожбурити його об стіну. Зробити хоча б щось, що зможе її заспокоїти.

- Келлі, нам потрібно йти з дому, вибач що вплутала тебе. У тебе будуть проблеми через мене – Софія була дуже перелякана.

- Що трапилося? - Келлі злякалась - Зараз саме час мені все розповісти. Я подзвоню до Браяна, вони з братом нам допоможуть.

- Будь ласка не потрібно вплутувати ще когось. Люди, які полюють на мене, вже знають, що Я тут - нервово розповідала Софія - Вони зараз їдуть сюди, нам треба швидко вшиватися!

Келлі узяла свій телефон з рук Софії та набрала номер Браяна. Після першого гудку почувся голос хлопця.

- Привіт, Котику, сподіваюся ти вже приїхав, нам потрібна твоя допомога - голос Келлі по той бік був схвильований.

- Що трапилося, люба? - Запитав Браян - Ми вже вдома, скоро приїдемо.

- Котику, будь ласка, поспіши.

Приблизно двадцять хвилин Келлі та Софія сиділи та чекали на Браяна. Дівчатам було не по собі, страх підступно ховався у них всередині. Келлі не до кінця розуміла, що відбувається. В її житті вперше трапляється щось серйозне, небезпечне.