Розділ 14

Сполучені Штати Америки, Атлантик сіті, штат Нью-Джерсі. 2019 рік

""звук поліцейської сирени""

- Пане, мені потрібна ваша машина — Логан націлив свій пістолет на старенького чоловіка що сидів за кермом - Виходьте, будь ласка, Я не хочу стріляти.

""звук поліцейської сирени""

- Синку, не на того нарвався - чоловік різко витяг з під сидіння револьвер і націлив на Логана.

Логан злякався і вдарив старого пістолетом просто в обличчя. Кров бризнула йому в обличчя.

- Пробач, старий. Я цього не хотів - сумно пробурмотів Логан, виштовхнув з сидіння водія людину і сів у машину. Хлопець їхав з шаленою швидкістю, він намагався якнайдалі відірватися від поліцейських машин. Все, що було у нього в голові, це його маленька дочка, яка залишиться одна через цю безглузду ситуацію. Логан не міг здатися поліції, шанс на втечу його радував більше, ніж відсидіти кілька років у в'язниці, за злочин, який він не вчиняв.

- Зупиніть авто - за Логаном їхало поліцейське авто — Або ми будемо стріляти.

Тепер на нього полює поліція та ФБР. Логану нічого в голову не прийшло, крім як бігти з місця пограбування і зникнути.

Логан вже майже відірвався, але з провулку на нього виїхав чорний позашляховик із хромованим бампером, хлопець враз звернув у провулок але не встиг з’їхати з дороги і позашляховик протаранив його у лівий бік, у водійські двері. Від різкого, сильного поштовху, бокова частина машини Логана миттєво зім’ялась і нахилившись, хлопця викинуло з автомобіля через бічні двері. Авто хлопця перегородило шлях позашляховику, водію довелось вийти з нього і перелазити через авто, що Логан забрав у старого. Голова хлопця здавалось зараз лусне на дві частина, так сильно вона боліла. Логан підвівся на коліно, друга нога була у крові яку було видно через розірвані джинси. Хлопець піднявся з місця і побачив позаду себе темношкірого хлопця, що перелазив через його машину, від якої він був метрів за п’ять. Логан ледь підвівся на ноги і кульгаючи, він намагався втекти якнайдалі від того, що трапилося, але його наздоганяв працівник ФБР. Логан біг крізь вузькі провулки та темні алеї, намагаючись триматися подалі від найбільш видимих місць. Вітер грав його волоссям, коли його ковбойські чоботи стукотіли по асфальту. Хлопець знав, що в нього немає вибору – йому доведеться тікати, щоб вижити. Минаючи занедбані будинки та пусті вулиці, Логан поглиблювався в тіні. Його думки були заплутані - він не збирався ставати злочинцем, проте він випадково опинився втягнутим у цю безвихідну ситуацію. ("Що ж робити?") - Думки крутилися в його голові. Логан зупинився, спираючись на стіну забрудненої будівлі. Він глибоко вдихнув, намагаючись зібрати свої думки. Серце билося так швидко, наче хотіло вирватись з грудей. Ця ситуація була жахливою, поліція та ФБР переслідували його, на думку Логана спало що ФБР не переслідувало би його через звичайне пограбування, отже їм потрібна була вкрадена статуетка, яка була у Логана. З роздумів його витягла гучна сирена поблизу. Він злякався, коли побачив червоне та синє світло, що відбивалося вуличними стінами. Серце йому знову відсунуло в горло. Логан змусив себі діяти, його ноги рушили вперед. Він поклявся собі, що зробить усе можливе, щоб вижити та з'ясувати, що ж це за вкрадена річ і чому за нею так полюють.

- Зупинись і кидай зброю - прокричав темношкірий хлопець, що біг за Логаном - В тебе не вистачить сил від мене втекти.

Логану не довелося обертатися, щоби розпізнати, що за ним біжить той хто протаранив його машину. Удар, який він отримав, був настільки сильний, що звук лунав у його вухах, як великий барабан. Голова кружляла, і його серце буквально вибивалось із грудей. Лише одна думка маячила в його голові: втекти. Йому треба було якнайшвидше дістатися до метро. Підземка могла бути його останнім шансом уникнути преслідувачів. Логан рушив перед собою, намагаючись з останніх залишків сил. По прибутті до станції, він бачив, як двері метро зачиняються. Стовпчик біля турникета почав блимати, сигналізуючи про найближчий відхід поїзда. Біжучи, він стрибнув через турникет і встиг потрапити в поїзд, щойно двері почали зачинятися. Хлопець не міг більше дихати, здавалось легені ось і вистрибнуть через відкритий рот. Логан зупинився біля дверей поїзда, вхопившись за поручні. Його очі маніакально розглядали платформу, чекаючи на будь-які ознаки преслідувачів. Через секунду, поїзд почав рухатися, уносячи Логана подалі від небезпеки. Спочатку, він не міг розслабитися, дивлячись на платформу, але з кожною секундою відстань зростала. Він вдохнув спертий запах вагону, намагаючись дихати щоб заспокоїти своє серце.

- Фух...в мене вийшло - віддихався Логан - Треба терміново дістатися вокзалу. Увійшовши у вагон метро, на нього дивно косилися люди, тільки потім він зрозумів, що з його голови тече кров, джинси розірвані, та й вигляд у нього був пошарпаний. Логан думав, що чим швидше він дістанеться іншого міста, його загублять. Але він схибив.

- Перекрийте усі виходи з підземки, надішліть патрульних на вокзали - прокричав у рацію агент ФБР - він не повинен піти.

Потяг почав зупинятись.

- Моя зупинка - радісно подумав Логан — Дідько, тут усюди копи.

На всіх виходах та входах, вже стояли співробітники ФБР та поліції, Логан не знав що робити. Він побіг у туалет, щоб сховатися і обміркувати план. У туалеті він натрапив на поліцейського, який щойно виходив з кабінки і з усієї сили вдарив того по голові. Логан спершу не міг повірити своїм власним діям. Перевівши дух, він швидко озирнувся, намагаючись зрозуміти, що ж саме відбулося. Поліцейський, який тут випадково з'явився, лежав без руху на підлозі. Один удар може змінити все. Логан зрозумів, що ситуація стала ще більш небезпечною. Зараз його переслідують за вбивство і крадіжку а тепер ще й напад на поліцейського. Туалет більше не був безпечним. Розум Логана працював на максимальних обертах, він знав, що часу небагато. Хлопець встав на коліно, схопивши з підлоги пістолет поліцейського. Він відчував пульсуючий адреналін у своїх венах. Забравши зброю, він схопив поліцейського і потягнув у кабінку. Одягнувши поліцейську куртку та кашкет, він склав свою шкірянку у сміттєвий пакет, який витягнув з під умивальника. Хлопець намацав пульс полісмена і зрадів. Повільний крок вперед і Логан опинився в коридорі, з якого він мав змогу вибратися. За спиною було чути гамір та голоси. Ситуація ставала ще складнішою, але Логан відчував, що в нього все вийде. Він мусив знайти вихід, незалежно від того, які ризики це приносило.