Розділ 13

Логан відчинив двері піцерії, і підійшов до касира. Почувся звук дзвоників, що висіли над дверима при вході. У ресторані було тихо та дуже порожньо. За столиком сиділа парочка, що їла піцу запиваючи пивом. Була вже пізня пора, ресторан уже зачинявся, та Логан був одним з останніх клієнтів.

Касир зустрів Логана з посмішкою, яка приховувала під собою тиху ненависть до своєї роботи та людей, які заходять по піцу під кінець його робочої зміни.

- Добрий вечір пане, що ви хочете замовити? - промовив невдоволений рудий хлопець за касою в дивному жовтому ковпаку. Але не встиг Логан нічого відповісти, як раптом почув звук дверей, що різко відкрилися позаду нього.

- Усім стояти не рухатися - кричав чоловік у чорній масці і такій же шкіряній куртці, як у Логана. – Усім залишатися на своїх місцях.

Троє чоловіків у однакових куртках та чорних масках, повалили людей які перебували у залі на підлогу та наставили на них пістолети. Логан встиг перестрибнути через шинквас, він повалив касира на підлогу, прикриваючи його собою.

- Тихо, повзи на кухню - прошепотів Логан переляканому касиру - У вас є запасний вихід? Йди через нього, і попередь працівників.

- Дякую, пане - тремтячим голосом сказав касир - Я скажу кухареві, нас тут двоє.

Касир поповз на кухню, попередити кухаря та разом із ним втекти через задній вихід. Логан обережно намацав пальцем тривожну кнопку під касою і тихо навколішки прокрався на кухню, але його зупинив чоловік у чорній масці, вдаривши його пістолетом по голові. Логан впав і знепритомнів на кілька хвилин. Пролунала сирена сигналізації.

- Маріо, забирай касу, це має виглядати як пограбування - крикнув чоловік, що оглушив Логана. - Я розберуся із заручниками.

- Еле, ти ідіот? - крикнув на нього інший чоловік, якого звали Маріо - Домовлялися ж без імен, тупий ти осел.

Ел схопив двох людей, які були в ресторані і націлив на них пістолет. Він штовхнув хлопця і повів їх на кухню, касир з кухарем на той час уже встигли втекти. Грабіжник пов'язав двох заручників пластиковими зтяжками та залишив їх там. Маріо тим часом забирав грощі з каси, а третій чоловік трощив вітрини піцерії. Логан весь цей час ще був непритомний.

- Карло, поясни, не можна було спочатку зруйнувати цей бісів ресторан, а потім йти за Скалеттою? - нервово спитав Ел, який забивав кишені грошима з каси.

- Господи допоможи, з якими дибілами доводиться працювати, ми виконуємо наказ начальства - гарчав Карло - В якій послідовності нам сказали, так і робимо. Без імен, Ел, це значить без імен!

Поки Маріо забирав гроші, у нього з кишені випала срібна статуетка, та опинилася біля обличчя Логана, який тим часом вже прийшов до тями. Логан подивився на блискучу річ і схопив її та сунув собі в кишеню, сподіваючись віддати це поліції, коли грабіжники підуть, щоб потім за відбитками, їх змогли знайти. Маріо помітив, як Логан прийшов до тями і потягся за пістолетом, який він поклав біля каси. Але Логан виявився прудкішим і схопив пістолет першим. Маріо злякався і відійшов від Логана з піднятими руками, але Карло встиг дістати пістолет і націлив його на Логана. Чоловіки стояли і дивились один на одного із страхом на обличчях. У цей момент із кухні вийшов Ел, який пов'язував заручників. Коли відчинились двері, Логана зачепило за лікоть, палець випадково смикнувся, зачепивши спусковий гачок і куля з Логанового пістолета поцілила Карло у груди. Логан перелякався і пістолет випав з його тремтячих рук. Ел зробив один різкий крок до Логана та вдарив його пістолетом по голові, з такою силою, що Логан відключився.

- Валимо звідси - сказав Маріо - Карло вже не допоможеш. Цей вилупок вбив його.

- Але, Маріо, він убив нашого друга, давай його завалимо - сказав Ел - Ми не можемо просто так піти.

Маріо нахилився над мертвим тілом Карло і поклав долоню йому на шию. Пульсу не було. Маріо зняв з нього маску і закрив очі свого товариша та піднявся на ноги.

- Ні, Еле, нам наказали без вбивств. Нам більше заплатять за те що Карло вбили, ця справа виявилася складнішою, ніж очікувалося.

Маріо узяв маску, що зняв з померлого друга і надів її на Логана. Оскільки вони мали однакові куртки, грабіжники зняли куртку з Карло і забрали з собою, видавши свого друга за вбитого заручника. У цей момент, грабіжники почули звук сирен і синьо-червоні спалахи. Вони побігли на кухню, промайнули двох заручників, що сиділи на підлозі та вибігли через задній вихід. Логан весь цей час залишався на підлозі. Оговтавшись, він присів на одне коліно. Його голова дуже боліла від ударів пістолетами. Коли Логан встав, то побачив двох поліцейських, що націлили пістолети йому у голову. Логан злякався, він не розумів чому вони це роблять та побачивши своє відображення у келихах, що висіли над шинквасом, хлопець різко зірвався у бік кухні, за спиною лунали звуки пострілів, що влучають у стіну, де на той момент була голова Логана, але його турбувало геть інше. Коли він тікав, Логан помітив на підлозі тіло грабіжника без маски і куртки. І раптом він зрозумів, що грабіжники видали свого мертвого товариша за заручника, і зараз Логан здається одним із грабіжників. Він доторкнувся до свого обличчя і зняв маску на ходу. Він розумів, що ніхто не повірить у те, що його підставили. Та якщо Логана схоплять, його посадять не лише за вбивство та пограбування піцерії, але ще й за крадіжку тієї статуетки, яку він забрав у грабіжника, в якого вона випала з кишені. Логан знав, що він не може повернутися додому до доньки, не може зателефонувати сестрі і пояснити цю ситуацію, оскільки він міг накликати біду на дорогих йому людей. Тому Логан вирішив бігти, якнайдалі, аж поки це все не закінчиться і він не знайде спосіб повернутися до рідних…