Розділ 1

Частина 1

Сполучені Штати Америки, Лонг Айленд, штат Нью-Йорк. 2019 рік

Том метушився і бігав по невеликому двоповерховому будинку, що на Лейк авеню будинок 18, у містечку Ронконкома, він намагався знайти свою дорожню валізу, бо хлопцю якомога швидше було потрібно скласти свої речі і дістатися аеропорту. Після поховання батьків, Том був сам не свій, узяв відпустку за свій рахунок, сидів удома і нікуди не виходив окрім того разу, коли вони з братом їздили до цвинтаря.

Том — дватцятип’ятирічний хлопець середнього зросту, приблизно метр сімдесят шість, з густим, неслухняним, темним волоссям, середньої статури, з гладенько поголеним обличчям. Одягався він зазвичай у класичні костюми, рідко можна було зустріти Тома у звичайному повсякденному одязі. Хлопець стежив за своїм зовнішнім виглядом і намагався видаватися серйозним чоловіком. Археологія була його пристрастю, завдяки цій роботі він відвідав багато різних країн, у які іноді брав з собою старшого брата як помічника. Том хотів заробити достатньо грошей для того, щоб переїхати до Нью-Йорку і відкрити там власну компанію. Але не тепер. Зараз Тому хотілось тільки одного, встигнути на літак і не вилетіти з роботи. Хлопець забув про свій перший день на роботі, на який, повинен був вийти три дні тому, але начальник Тома дав йому останній шанс.

- Браяне, бляха де моя валіза? - Крикнув Том, він розгублено шукав валізу довкола але ніде її не було.

- Глянь у гаражі, мабуть, Я її узял щоб тримати в ній інструменти — із знущанням в голосі відповів Браян.

Тому було важко стримати емоції, його нерви вже були на межі.

- Якого біса, Браяне? Я ж казав, не чіпай мої речі! - розгнівано кричав Том - Я запізнююсь на літак, і коли ти вже вбіса знайдеш собі окреме житло?

Браян з посмішкою показав молодшому братові середній палець. З гнівом на обличчі, Том кинувся на перший поверх, ледве тримаючи баланс, і зачепившись за поручень побіг на пошуки своєї валізи.

Том і Браян рідні брати, але вони зовсім не були схожі. Хлопці були абсолютно різні на вигляд і на характер, але завдяки цьому, в їх стосунках завжди була якась цікавинка і це не давало їм занудьгувати. Том був завзятим археологом, який працював у відомої компанії "Natural Honor", яка спеціалізувалася на розкопках стародавніх артефактів. Його першим завданням після відпустки, було вирушити до Єгипту, де він повинен був знайти загублений скіпетр Клеопатри.

З рушником у руці Том витяг валізу з-під гаражних інструментів. Біла поверхня валізи стала схожою на чорнильну пляму, оскільки Браян регулярно забував помити руки після ремонту автомобіля.

- Браяне, трясця! Вона в мазуті! З чим мені тепер летіти до Єгипту? - Том ненавидів у цей момент свого брата.

З першого поверху почулось цокання молодшого брата.

- Братику, навіщо тобі така велика валіза на 3 дні? Візьми мою сумку, до того ж ти спізнюєшся, до чого ці істерики – просміявся Браян – Хапай речі, Я тебе відвезу, ні до чого витрачати гроші на таксі.

Брати вийшли на подвір'я, де сонце ніжно гріло та дарувало відчуття тепла. Тепер, коли вони були поза домом виявилося, що піджак Тома був надто теплим для такої спекотної погоди. Хлопцю було дуже спекотно, на його лобі виступили краплинки поту.

Вулиця "Лейк авеню", на якій жили брати, була спокійною, доброзичливою і дуже зеленою. Кожен двір був прикрашений рівним та доглянутим газоном та маленькими білими парканчиками, які відокремлювали інші будинки від сусідських. Браян завжди лаяв Тома за те, що він ходив по газону, йому подобалося доглядати все, що росло у них у дворі. Весь будинок був оздоблений кімнатними рослинами, які посадив особисто Браян. Особливо він пишався Бонсаєм, який він виростив ще коли був маленьким хлопчиком. То була дуже гарна маленька ялинка, яка стояла у старшого брата в кімнаті.

Браян невисокий, спортивний чоловік, із густою темною бородою, темним, середньої довжини волоссям і мав блакитні очі. Він був повною протилежністю молодшого брата. Браян віддавав перевагу одягу, що дозволяв вільно рухатися, одним словом практичний. Але незважаючи на це, він користувався успіхом у дівчат. Браян працював автомеханіком, заробляв гроші ремонтуючі автомобілі, його руки завжди вміло впоралися з будь-яким завданням. Грошей завжди бракувало, але це не зупиняло його. Браян мріяв стати великим автогонщиком. Тому, він частенько влаштовував вуличні гонки по 495 шосе.

Том запізнювався на літак, тому Брайан поспішив завести двигун у авто. Том кинув у нього сумкою, яку старший брат спритно схопив і уклав на заднє сидіння.

- То навіщо ти туди їдеш? - Браян не замовкав, сидячи за кермом свого помаранчевого Додж Черджер - Тебе не могли відрядити кудись ближче? Наприклад, у Техас, там повно всіляких пустель. Чому саме Єгипет?

Том дратівливо глянув на брата і покрутив пальцем біля скроні.

- Ти ідіот? Як ти думаєш, Клеопатра була в Техасі? Ні, поставлю інше питання. Коли відкрили Америку, Браяне? Хоч приблизно?

- Та годі, заспокойся - з усмішкою сказав Браян - Я жартую. Намагаюся підтримувати розмову, ти якийсь похмурий сьогодні.

Том з несхваленням глянув на Браяна.

- А ти радів би, якби твій брат тебе бісив і псував твої речі?

- Тобі б дівчину знайти - сумно сказав Браян - Злий ти останнім часом якийсь.

- З моєю роботою знайдеш - зітхнув Том.

Увесь подальший час брати мовчки їхали до аеропорту, дорога була довгою, Браян намагався розговорити Тома але все було марно, тому він гучно увімкнув Лед Зепелін і їхав мовчки зосередившись на дорозі. Вони оминали зелені вулички та схожі за кольором будиночки сусідів.

Приблизно через сорок хвилин, Браян заглушив мотор біля аеропорту “Імені Джона Кенеді”, Том з невдоволенням вийшов із машини і дістав свою сумку із заднього сидіння.

- Ми приїхали – сумно промовив старший брат – До зустрічі, братику, щасти тобі з Клеопатрою.