З͟а͟ ͟л͟і͟н͟і͟є͟ю͟ ͟с͟т͟р͟а͟х͟у͟͟͟

Пролог

Дощ йшов третю годину поспіль. Місто дихало вогкістю, туманом і страхом. Порожні вулиці здавалися вирізаними з сну, в якому щось пішло не так. Світло ліхтарів розтікалося калюжами, немов хтось розлив золото просто на асфальт. Але те, що віддзеркалювалося в них, не мало нічого спільного з красою.

Годинник на башті пробив другу ночі. Десь глибоко в індустріальній частині міста загорілося світло. Одне. Єдине. Вікно у світі, який давно мав спати. Але хтось не спав.

Хтось чекав.

У тіні складу, за зачиненими воротами, лежали ящики, набиті тим, за що платять життями. Повітря було наповнене металом і тривогою. У кутах – безмовні силуети. Вони не розмовляли. Не рухались. Лише спостерігали.

У центрі кімнати – тиша. Така густа, що, здавалося, вона може задушити.

Потім… клац. Вимикач. І все зникло.

Жодного звуку, окрім дощу, що лупцював дах. Але через кілька секунд усе здригнулося. Спочатку легке тремтіння, потім — вибух. Вогонь зліз на небо, наче розірване серце, що більше не могло терпіти.

Але це було не серце.

Це був сигнал.

Ті, хто мав загинути — загинули. Ті, хто мав дізнатися — дізнаються пізніше. А той, хто стояв на даху навпроти, навіть не ворухнувся. Лише пильно дивився на полум’я, що пожирало будівлю, ніби бачив у ньому не дим і вогонь, а правду. Стару, забуту, таку, що нарешті вирвалась назовні.

Це не помста. І не початок.

Це — повернення.

Miss Karina

Подобається

#7324 в Любовні романи
#1820 в Любовне фентезі

У тексті є: мафія, клани, вороги та кохання

Відредаговано: 15.05.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись