Розділ 30

Одночасно це все можна було назвати одним сло-

вом: «очікування», і я хвилювалася дуже, я не

можу контролювати нас обох, не можу і не хочу це

робити.

На Новий рік ми так і не зустрілись, ми так і не по-

чали його разом, ми так і не зустрілись більше, як

мріяли про це до того тисячу разів, наші очі бі-

льше не зустрічались поглядом та більше ніхто не

лагодив те що вже давно було зламаним, не функ-

ціонуючим. Ми стали жити далі, це так смішно, я все думала хто ти ? З ким я зустрічалася? Невже я

так погано тебе знала, бо тепер я знаю що нічого

не знаю про тебе. Як людина яка каже що зміню-

вати своїй дівчині, навіть у планах майбутньої

дружини, це просто неможливо бо це низько, мо-

жна спочатку розійтись бо Надю я б не хотів од-

ного ранку прокинутись від повідомлення типу

«вибач я люблю іншого», бо це дико, ми зустрічає-

мось як і домовились, не для того щоб позабувати

своїх колишніх або що ще таке люди роблять від

чого мені хочеться викинути телефон.

Вгадайте любі читачі, що сталось з цим хлопцем?

А) він збрехав.

Так, любі читачі, він таки збрехав.

За дівчиною, яка каже, що «все відбувається з

якоїсь причини», стоїть дівчина, яка не може зро-

зуміти, чим вона заслужила весь той біль і травми,

які їй довелося пережити. І та дівчина, тобто я, за-

йняла перше місце, але давайте не забувати що пе-

рше місце завжди нагороджується в останню

чергу. Він грав на дві сторони, та з ким він мене

зрадив була дівчина яку я знала, дівчина яка давно

зналася як легкої поведінки, як та про яку він сам

говорив як же вона йому не подобається, він обго-

ворював її макіяж навіть. І тоді, я здалась, бо я бо-

ролась за довго часу одна для нас обох. Я б сказала йому що все знаю, всі подробиці та на-

віть більше, я б зруйнувала принаймні його вечір,

бляха, я не знаю що зробила би якби він був переді

мною. Але це було би на емоціях, тільки тепер я

пригадала чому Богдана не помстилась Христині,

згадала Сашу з гуртожитку який помстився тим

що тинявся зі своєю дівчиною та тоді я тільки пос-

міялась з нього, бо він здався слабким. Тому я не

помстилась, я просто промовчала, я стала його

дзеркалом, його дії мої наслідки.

Дзвонить закордонний номер, на запитання чи він

продовжує писати я відповіла негативно. Коли

Ваня отверезився, він надзвонював як до швидкої

коли твої хвилини лічені, повсюди, ігноруючи зна-

чок «прочитано». Як я раніше казала я облишила

його можливості контакту зі мною. Але він пішов

далі, він за ще однією пляшкою чогось міцного,

вмовив свого нового сусіда на те щоб він нібито

зацікавився мною та запропонувати почати спілку-

вання. Коли я побачила повідомлення такого хара-

ктеру це було настільки дивним як то побачити

білу ворону. Коли ми спілкувались з Ванею всі мої

соціальні мережі були приватними, це було вже

занадто. Той хлопець був заблокованим.

Саша досі хвилювався тому запитав чи все добре,

і ми навіть почали думати що він міг це написати з власної волі, з власного інтересу, почувши моно-

лог від Вані про те що ми розійшлись, не те що я

зірвана з сонця але мала свій шарм, тому знала що

він пишався собою як і всі інші до нього що зу-

стрічалися зі мною. Це було легко зрозуміти, як

тільки вони розуміли що я давала їм шансу, вони

автоматично думали що це безлімітний строк. За-

бавно те, що всі ті хлопці за якийсь час не забу-

вали згадати про себе, різними способами але з од-

наковим мотивом та усвідомленням. Можливо той

хлопець що запропонував почати спілкування ба-

чив яким негідником був Ваня, що пізно приходив

до дому, може були і інші дівчата про яких я ще не

дізналась, мені достатньо того що я знаю вже, і

той хлопець наважився та написав, а може і ні.

Вже за часто я усвідомлюю чим більше я знаю

тим менше я знаю. Можливо це все помилка. 
 

Можливо це все мені приснилось, можливо коли мене

довіз Максим на своєму мотоциклі пізно вночі по

дорозі до дому я розбилась разом з ним, я досі зга-

дую смак його губ з алкогольним присмаком та те-

пер лежу в лікарні з капельницями в глибокій

комі.