Розділ 26

-То зроби так само, нехай сам тепер покаже що

там в нього раз так.

-Ні, точно ні. Ти думаєш що він не почистив там

все, ще до того як мені скомандував в нього все

було готовим.

-Так, я згоден з цим, роби як вважатимеш за потрі-

бним.

Було стільки підказок, але ця була вирішальна,

якби мій друг зрадив свою дівчину, я б їй про це

так само як це зробив Саша, сказала би.

Йому кінець. Ні, що це я кажу… не йому. Це не

йому а нам. Нашим стосункам, нашій довірі. На-

шій історії. Зрадник.

-Привіт.

-Привіт, Надь що таке, як чути мене?

-Так тебе чути.

-Як ти?

-Я втомлена.

-І я втомлений, втомлений від того що постійно

міняю ці кляті роботи, там кинули на гроші, там

ось-ось повернуть і ще щось і ще щось.

Пуста розмова про те як людина страждає, хоче

змінити бляха все але сидить не ворушиться. Проте що аж тепер би все покинув сів би в автобус до-

рогою до дому та почав би все з нуля. І дуже ба-

гато матів. На звертання що мені це неприємно,

коли ми тільки починали все це, ситуація покра-

щилась тільки до наступної розмови.

Як таке може бути, що ти знаєш людину все

життя, але не знаєш про неї нічого. Нічого з того

що ти знаєш не правда.

До того, я щиро вірила що для того щоб стати ща-

сливою, треба побудувати стосунки, з улюбленою

людиною. А що тепер, а тепер я не знаю. Треба

стати щасливою з самою собою, а потім розділити

це щастя, тільки не кожний на неї заслуховує. Я

думаю що кожному з нас потрібно згадати ким він

був до того як світ сказав ким він має бути. Де-

коли людина починає божеволіти коли втрачає

вплив на вас та починається шоу клоуна.

-Де ти був вчора ввечері?

-Як і казав зустрівся з другом прогулятись.

-Де ти був?

-Надь…

-Ти де був?

-Я випив з ним пива. Ми зайшли по пиво.