Розділ 23

Перше вересня.

Знаєш що насправді сексуально? –Справжня роз-

мова. Ти розмовляєш на ходу, не обмірковуєш ко-

жне слово та інтонацію, слова пливуть бо їх ніщо

не стримує. Тоді ти відчуєш себе багатою люди-

ною, бо мати такого союзника - на вагу зі золотом.

Як складно стало будувати розмову з людиною

яка ще не досягла того рівня коли може спокійно

визнати те, що не в стані піклуватися та доглядати

за дівчиною, натомість натякати на те що вона за

весь час вашого спілкування заплатила за нього

лише один раз. Наші стосунки з Богданом не руха-

лись. Почуттів до нього я не мала, а чим довше ми

спілкувались тим більше я переставала розуміти

навіщо ми спілкуємось. Зрозумівши що мені не

було між чим обирати, ми припинили наше спіл-

кування. Він злився. Я співчувала нам обом, якби

тільки знала що він з тих хлопців які ділять раху-

нок навпіл.

Я знову втікаю, і це працює. Більше не обтяжую

своє життя гуртожитком та спогадами, бо сила

лише одного поганого спогаду готове зруйнувати

тисячу інших хороших. Звільнення відбулося не тільки таким чином, я дійсно звільнилася та бі-

льше ми ні разу не пересікались зі правою рукою

та іншими колегами по роботі. А також, якщо є ви-

бір перестати працювати зі своїм не до колишнім,

варто це зробити.

Прокидаюсь з ранку від будильника, перше що

блимає мені під очі непрочитані повідомлення:

-Добрий ранок, а я вже прокинувся, ось заварюю

чай та біжу на роботу, сьогодні доволі хорошу по-

году передають. Буду вчитись вкладати плитку. А

ти як?

Зачарована та мотивована з самого ранку від пові-

домлення мого, чи можна так висловитись, хло-

пця, починаю жити цей день. І так день за днем,

тиждень за тижнем. Він знає як і я про його ми-

нуле, частково, але йому цього завжди замало. Він

все питає та питає про моїх колишніх, до поки я

розумію до чого всі ці розмови.

-Я незаймана.

Він перепитав, а потім ще, насолоджуючись моєю

відповіддю. Ніби щось запрацювало в той момент,

чари розвіялись. Що ж це я почала хвилюватись

хоча нічого такого навіть не сталось. Напевно про-

сто не сподобалось те як саме він це допросив. Дивно якось, напевно про це говорять коли ви фізи-

чно разом, або якось коли у вас уже все було, як

мінімум після першого поцілунку, а тут отак од-

разу. Це не було романтичним, хоч я і старалась

йому в цьому підіграти. Навіть більше, це вже зву-

чало як виклик, насправді цей поспіх був недореч-

ним. Мені вісімнадцять, ми спокійно могли і на-

далі порушувати такі теми, ми однаково вміло пе-

реходили з тему на тему, але цього разу він перес-

тарався. І ось, центром мого життя став він. Ваня

писав та дзвонив мені щодня. З часом він просив

поговорити по відео камері. Мені це не надто по-

добалось, в мене складалась думка що мене розг-

лядали ніби як товар. Це було знову не романтич-

ним. Більшість дівчат комплексують про свою зов-

нішність, я не виняток. Страждаючи від розладу

харчової поведінки, мені дійсно було складно на-

віть просто просидіти пару хвилин з увімкненою

камерою, та я знайшла рішення, як кажуть великі

люди, треба лише дивить страху в очі, і я скидала

купу фото, селфі, відео про себе та своє життя у

соціальні мережі, я приховувала роками те що на-

справді я не обожнювала фотосесії, я не любила

свій соціальний акаунт, я терпіти не могла коли

мені казали продовжувати в тому ж дусі та робили

компліменти бо це все фальш. Я відмовлялась та казала щодо цього купу разів, але сенс повторю-

вати якщо тебе почули і з першого але продовжу-

ють давити поки ти не зламаєшся.

Він був тим кого я безкінечно виправдовувала та

ідеалізувала. Я уявляла тебе як ти уявляєш мене.

Уявляла твої сни про які ти казав де ми з тобою

разом. Уявляла що це ти був зі мною поруч коли

падала зірка з неба. Вірила що ті закохані люди на

лавочках, це ми. Що ми дивимось, і бачимо одне

одного в нашому спільному майбутньому. Ти ка-

зав перестати соромитись своїх кучерів, світ їх на-

віть ніколи не бачив, а ти тепер знав. Казав що в

тебе волосся також в’ється, тому в нас будуть ку-

черяві діти.

Він палив. Кожного Божого дня. А я ні разу не ка-

зала кинути палити. Не казала. Не бачила сенсу ка-

зати. Спершу розглядав на моєму обличчі реакцію,

побачивши її відсутність, вчинив як покидьок.

Сказав що на Новий рік, запланує мій приїзд, а я,

щоб купила йому под-систему, оскільки там її

важко і дорого купити.

Останнім часом я все частіше та частіше, коли

прослуховувала твої голосові повідомлення, чула

дивний, інакший голос. Можливо навіть охрип-

лим, це правда було дивно. Десь в глибині я вже тоді почала щось підозрювати але цього було на-

стільки мало що я старалась не звертати увагу на

такі дрібниці. Всі мої хвилювання були про дві

речі, сесія за яку я переживала щоб скласти її без

перездач, і про те чи дозволить все таки моя мама

поїхати до нього на пару днів. Я знала як це вигля-

датиме зі сторони, але мене не турбували чужі ду-

мки. Я запевнила маму що цій людині можна дові-

рити.