Розділ 21

Мене прийнято на роботу, новий початок. Колек-

тив дружній, я там багато сміюсь, не маю часу ду-

мати та сумувати. Сьогодні місяць як я виконую

не складні, автоматичні завдання. Мене оточують

різновікові люди, в них тут вже давно сформува-

лись свої правила, плітки, лідери тому знаючи що

я тут не на довго, не порушую їхній звичний стан.

Виходить добре, навіть дуже, тримати близький

зв'язок з правою рукою менеджера, що навіть обу-

рило інших дівчат з якими ми працюємо. Не очіку-

вала що вони так прямо скажуть мені про те чого

чекати від нього якщо я справді в нього закоха-

лась, що було цілковитою видумкою спеціально

мною відіграної. Так, на жаль, і це працює, я помі-

тила що варто трохи більше зблизитись, не в плані

фізичного, і ось, тобою цінують, розказують те

про що ніхто не знає, тебе завжди вітають, ти

стаєш частиною. З першого дня роботи тут, коли

ми тільки знайомились, я ще палила, і одразу мене

прийняли за свою. Але я мала інші плани, за пару

днів я подарувала свою под-систему правій руці.

Наступні дні вони виходили палити щоб не пра-

цювати, а я, працювала щоб більше не палити.

І тут в моєму житті з’явився ти. Високий, со-

ром’язливий хлопець. Я тільки-но почула від тебе: -Привіт, можеш будь ласка мені допомогти? Я

Богдан до речі.

І так ми і познайомились. Але такого ніхто не очі-

кував з нас, ми жодного разу не зустрілись не ди-

влячись на те що вчимось та живемо в одному гу-

ртожитку. І коли моя зміна закінчилась, перевдяг-

нувшись я вже йшла як ти зупинив мене, і запи-

тав:

-Можна твій інстаграм?

Наступної зміни ти скоріше звільнився але проче-

кав пару годин поки і я звільнюсь, щоб запропо-

нувати разом дійти до гуртожитку. Дні йшли, ми

багато проводили час разом і на роботі і поза ро-

ботою, але я продовжувала грати в дві сторони,

права рука все ще належала мені і пропонувала

різні заходи і з приводу роботи про які мало хто

знав, і про якісь зустрічі поза нею, він не хотів ні-

чого серйозного але іскри ревнощів я таки розгле-

діла. Богдан який мало не зіпсував усе в один з

тих днів коли чекав мене після роботи, тоді я про-

щалась з правою рукою та його друзями як за на-

шою спиною я побачила тебе, ти якраз підійшов

коли ми прощались, підійшов би ти на секунду

раніше до мене було би багато питань. Ви так і не

побачили один одного. І ми по дорозі купили

«мальвіну» та піднялись в твою кімнату. Це було

вперше коли я її побачила, до того ми і в кіноте-

атр ходили, і в їдальні встигли побути, загалом багато де гуляли але ми досі навіть не цілувались.

Ти попросив зробити спільне селфі, яку потім ти

надіслав своєї матусі. І це було мило, бо мені по-

добалось з тобою спілкуватись.

Перед тим як зібрати всі свої речі, написала лю-

дина від якої я вже нічого не чекала. Ми почали

листуватись, напевно нам обом потрібен був час

збагнути що це і справді реальність а не наші уяв-

лення. І нарешті я була така щаслива. Я спілкува-

лась з тобою, з моїм Ванею до якого я не була

байдужа вже дуже довгий час. Всі мої думки

були лише про нього. Так я мала спілкування і з

іншими хлопцями, тільки тому що мені здавалось

це не реальністю. Це був сон з якого я не воліла

прокидатись.

Ти запросив мене третього серпня на нашу першу

зустріч. Наша перша зустріч. Я не хвилювалась,

але турбувалась про те що ж ти про мене думаєш

після ситуації в автобусі та всяке інше. Але на

щастя, спочатку ти нервував, що я аж і не знала

що ж думати, та згодом все налагодилось, і ми

знайшли спільну мову. Я допивала своє мохіто, а

ти розказував що можемо якщо я не поспішаю до

дому, піднятись коло місцевого озера на вер-

шину. І ми це зробили, але завернули не туди, і

так сміялись, що аж ніяково. Ти провів мене по

ближче до дому і потім ми зустрілись в друге. Ми

так довго обіймались, ти казав що за пару днів збираєшся переїхати за кордон. Мені боліло се-

рце.