Розділ 19

Самотність. Одне слово яке так добре описувало

мій стан.

Якось Яна казала про сайт знайомств, де вона си-

дить, та по її розказам можна спробувати.

Ніколи би не подумала, я не мушу тут бути. У вла-

сних же очах я впала. Але що ще мені залишилось

як не спробувати, один два рази варто ризикнути.

І в перший же день мені написало багато хлопців.

На другий день я заморозила свою анкету. А зго-

дом вийшла на перше побачення з Сашою. Він

вчиться в медичному. Це я дуже добре зрозуміла

на нашому побаченні в ресторані , коли все про що

ми говорили це медицина. Деколи він пробував

пожартувати але невдало. Сказав що я йому дуже

сподобалась, та зробив дуже багато компліментів.

Я зробила вигляд що і мені було приємно зустрі-

тися. Проте в житті він зовсім не мій типаж. Але

самотність - я тікала від неї як тільки могла. Ми

продовжили переписуватись. Але посварились та

взяли паузу з моєї ініціативи. Я хотіла зрозуміти

що я відчуваю насправді, та чи воно варте того. Бі-

льше я йому не писала.

Пройшло два тижні, він написав мені. 
Але я вже точно знала що не хочу більше з ним

спілкуватися. Проте він вперся та не давав мені

жити далі, все писав до поки не розізлив мене.

А це найгірше що можна зробити по відношенню

до мене адже це трапляється вкрай рідко. Тож на-

решті він благав пробачення, та не хотів мене

втрачати.

Він поліз туди куди не варто було про що дуже по-

шкодував.

І тут, настав той самий момент коли я його розк-

рила. Він пише зі своєї основної сторінки. Пас-

куда.

Більше я не активувала свою анкету на сайті зна-

йомств.

Але це брехня. Це брехня.

Знову Саша, у всіх одне ім’я, чи що?

Ну добре, вдруге і востаннє.

-Привіт.

-Привіт.

-Де ти хочеш провести час?

-Як щодо «Турецької площі»?

-Так, ходімо.

Ми гуляли, приємний останній день весни, тепло,

багато людей та Саша який став фотографом для

мене.

Але ніякої іскри.

Все це марно, так я не знайду або не заміню того з

ким я так сильно хотіла би бути тепер поруч. Але

що я можу коли в нього були всі шанси але він

зробив нічого. Хоч бийся об стіну.

Аккаунт деактивовано.

-Як Орест, Саша?

-Саша продовжує зустрічатися з тією дівчиною, а

Орест, працює.

-Зрозуміло, не питали за мене?

-Ми бачимось вкрай рідко, може раз на місяць, ми

більше не друзі а радше просто старі знайомі тож

тільки вітаємося. А ще, він з часом, Саша відписа-

вся від усіх, від всіх нас, Наталі, Ані, і мене.