Розділ 18

«Переглянути історію користувача ***»

Ти слідкуєш за фігурою, набираєш масу та качає-

шся. По твоїм вподобанням ти дуже унікальний,

такий же якого я знала. Твої жарти, очі, зріст та

щось… щось що так приваблює та манить мене.

Але коли я дивлюсь на це, чомусь я бачу біль, тебе

зачепили за живе її слова, її брудні слова. Ти прек-

расний, такий який є, я це бачу в тобі. Навіть без

мʼязів, навіть з тими жартами не завжди зрозумі-

лими до поки не подумаєш трохи довше, твої очі.

Все.

-Надія, в мене до тебе серйозна розмова, скажи що

будеш відповідати чесно, чуєш, я сказала честно.

-Так, мам. Я відповім чесно. Що ти хочеш запи-

тати?

-Чому ти мені не розказала?

-Що? Що трапилось?

-Ти думаєш що якщо я колись це зробила то тобі

також потрібно? Чому не повідомила мені, людині

яка завжди попри відстань старається зробити всеможливо щоб ти мені довіряла. Мені за сорок, я

вколола вуста з вагомих причин, а ти? Вмерла би

якби ще почекала та порадилась би зі мною ?

-Мам, послухай, це рішення було прийнято мною,

та всі наслідки на мені. Я так вирішила та про все

подбала. Мені не хотілося тебе ніяк образити.

-Знай, що я дуже образилась. Я все ходила ці дні і

не могла зрозуміти в чому справа. Що трапилось,

чому ти зі мною не поділилася?

-Сльози, смуток та печаль. До купи склались всі

обставини проти мене. Але це ж нічого, я справ-

люсь. Пару затяжок, я точно кину, це не про мене,

я не залежу ні від чого, навіть від думки мами, яка

все для мене. Вона не дізнається.

Трансформація яка відбувається внутрішньо рано

чи пізно дасть про себе знати і зовні.

Що і відбулося зі мною за короткий проміжок

часу. Пластична операція по збільшенню вуст, це

в першу чергу про впевненість, якої мені останнім

часом бракувало, це також про естетику, про від-

повідальність яку я беру на себе. Це також Макси-

мів жарт, хоч і невдалий. На жаль, я з тих хто зро-

бить все заради того щоб подобатися хлопцям. Так

завжди було, і це важко змінити. Якось я не очікувано для всіх після років носіння

блондинистого волосся пофарбувалась у темний

колір, всі вірили тому що я хотіла дати волоссю

відпочити та не руйнувати його освітленням, що

було абсолютною брехнею. Це було тільки заради

хлопця якого я навіть не любила. Якого я навіть ні

разу не бачила на власні очі.

-Єдине що я хочу сказати, не роби тату! В мене їх

немає, тому і в тебе їх не буде. Дозволяю тільки

коли матимеш 30 років, і ніяк не раніше.

Мої перші тату.

Мамині образливі слова та годинні розмови про те

«чому ні?».

Я не можу її сказати, що вони вже, частина мене.

Перше тату, таке особливе, маленькі пташки над

ключицями з правого боку. Для всіх. Та лише для

деяких це два орла, які роблять небезпечний трюк

на довіру, вони стають абсолютним цілим та пада-

ють вниз. Це про свободу та про те що попри си-

льні пориви вітру вони досягають своєї цілі. Вони

гнучкі та мають маршрути на будь-яку непередба-

чувану ситуацію. Друге тату, не менш особливе, для всіх воно поз-

начає сонце, але насправді це зірка. Навіть найяск-

равіша зірка потухає щоб засвітитись ще яскра-

віше. Прямо як Фенікс.

Вищий, розумніший, впевненіший, ініціативніший

та просто старший, це все так сильно заплутує мої

думки. Колечка на пальці немає, що ж, заходить

Соломія, і бачить мене та викладача, всі інші при-

сутні вже давно не з нами, його очі, мої очі, і ти

Соломійка. Тебе це здивувало? Бо ти і справді за-

вмерла та соромʼязливо запитавши чи можна тобі

пройти через нашу аудиторію в сусідню, зроби-

вши коло ти ніби згадала що ти не там де треба і

вийшла.

-Це Соломійка.

-Щось вона сплутала.

За двадцять хвилин до кінця пари коли ти вже по-

дивився та оцінив мій «LinkedIn», а він тобі сподо-

бався та навіть зацікавив, впізнав озеро яке було

на одній з фотографій, я попросилась додому. Таке

дивне відчуття, ніби зараз от-от щось буде, але на-

томість дві затяжки і все стихло. Або ні? Чомусь

поруч зі мною в автобусах вкрай часто стали си-

діти люди котрі палять. Це знак? Це застере-

ження? Але ж я дуже делікатно до цього підійшла, не спричиняю нікому нічого злого. Пахнути фрук-

тами - невже це шкода для навколишніх людей?

От і я не думаю, под-системи це зручна штука. Са-

мий час продовжити насолоджуватися музикою, о

ні, що трапилось?

-Водій, у вас є щось, є аптечка?

-Тримайте під язичок, не ковтайте.

-Ох, це ж треба, 131 коли норма 74 ударів у хви-

лину. Тиск зашкалює.

-Що вас болить?

-Живіт.

-Є в когось вода?

-Давайте на свіже повітря вийдемо, зможете?

-Не треба щоб вона ворушилася. Кличте швидку

допомогу.

-Вона вже тут.

Пʼять хвилин та ми рушимо з місця.

-Сьогодні молодші люди частіше хворіють за нас,

похилих людей.

 І чомусь коли ти сама в цій темі, тобі здається що

ти не одна, ти точно слідкувала за кожним зʼїде-

ним шматочком, напевно як і багато інших дівчат,

перед літом це роблять. Але перестаралась.