За Лаштунками автобіографічна проза (мемуари)
Розділ 14
-Привіт, як ви дівчата тут без мене? Не сумно вам
без мене?
-Та якось нема коли сумувати, знаєш, навчання,
робота і так по кругу. А ти з ночівлею сьогодні, чи
просто забігла?
-Так, сьогодні тут, в старому, доброму гуртожитку
на ніч залишусь, якщо ви не проти.
-Звісно, залишайся коли хочеш, як там в тебе? Як
вдома?
-Все стабільно Соломійко. А в тебе? Бачу квіто-
чки, чиї такі гарні?
-Це мої, якось потім розкажу.
-Можливо, взагалі.. знаєш я ловлю себе на думці
що можливо треба частіше закривати очі на деякі
речі щоб відчувати себе в теплі, та понизити стан-
дарти з нашими реаліями.
-Надійка, можливо, навіть не знаю, це важке пи-
тання.
-Напевно якщо любиш – прощаєш. Але знов тут
дві сторони монети, коли закохуєшся – готовий на
все заради улюбленої людини, полюбиш те що не-
навидів та зробиш те чого ніколи б не зробив.
Ввечері, Саша демонстративно тинявся зі своєю
новою дівчиною майже перед нашими дверима, в
неї як і в мене світле волосся, коротко стрижене,
вона вчиться на першому курсі, то напевно ще не
знає його, справжнього його.
#511 в Різне
#470 в Молодіжна проза
Відредаговано: 27.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
