Розділ 8

Мене дуже непокоїло те що ти ні разу не подару-

вав мені ні однієї квіточки, не запросив у ресторан

або що. Якщо ти і в минулих стосунках ніяк не

проявляв себе тоді ти - не та людина яку я би хо-

тіла бачити поруч з собою.

Час плив. А я все частіше задумувалася над на-

шими стосунками. «Ти мене зачепив». Твої небе-

сні очі, коли я зробила комплімент ти навіть з по-

ваги до мене не сприйняв це, напевно ти не сприй-

маєш компліментів які тобі хтось робить щиросер-

дечно оскільки сам їх робиш з метою досягнення

чогось. Мені відкликаються цитати «Будь уваж-

ним кому довіряєш – сіль та цукор виглядають од-

наково». Попри все я роблю наступний крок:

-Мені ще ніколи не було ні з ким так приємно спі-

лкуватись як з тобою, хоч ми і спілкуємося зовсім

трішки.

-Це взаємно.

Того вечора нас об’єднав азарт та карти, а також…

-Чию чашку я розбила?

-Мою, нічого страшного.

-Пробач. 
Мене дуже непокоїло те що ти ні разу не подару-

вав мені ні однієї квіточки, не запросив у ресторан

або що. Якщо ти і в минулих стосунках ніяк не

проявляв себе тоді ти - не та людина яку я би хо-

тіла бачити поруч з собою.

Час плив. А я все частіше задумувалася над на-

шими стосунками. «Ти мене зачепив». Твої небе-

сні очі, коли я зробила комплімент ти навіть з по-

ваги до мене не сприйняв це, напевно ти не сприй-

маєш компліментів які тобі хтось робить щиросер-

дечно оскільки сам їх робиш з метою досягнення

чогось. Мені відкликаються цитати «Будь уваж-

ним кому довіряєш – сіль та цукор виглядають од-

наково». Попри все я роблю наступний крок:

-Мені ще ніколи не було ні з ким так приємно спі-

лкуватись як з тобою, хоч ми і спілкуємося зовсім

трішки.

-Це взаємно.

Того вечора нас об’єднав азарт та карти, а також…

-Чию чашку я розбила?

-Мою, нічого страшного.

-Пробач.

30-Головне, що на тебе кип’яток не розлився.

На другий день я обійшла всі магазини навколо,

заради тої самої чашки «все буде добре», мені

справді було незручно що так склалось.

-Чуть не насипав солі в чашку, хоча я навіть з цук-

ром тепер не п’ю.

-Але не насипав, то я п’ю з цукром.

Тої ночі, майже о третій годині ночі, я ніяк не мо-

гла заснути, чомусь згадуючи Сашу. Хлопця якого

я колись зустріла в гуртожитку. Чому в нас нічого

не вийшло? Що якщо причиною того була я?

-Якщо бажаєш можеш залишитись на ніч, запев-

нив він мене.

-Не сьогодні, відказала я йому.

Ми вже були достатньо близькими щоб в нас від-

булося щось більше проте, щось заважало. На той

час в нас вже відбувся перший поцілунок. Я хотіла

залишитись коли ти запропонував разом глянути

фільм, ти вибрав той який мені подобався. То були

вихідні і ти був сам, ввечері коли вже все було го-

тово, ми почали дивитися фільм, ти мені подоба-

вся безмежно. Я була впевнена що і я тобі, був мо-

мент коли ти сказав сісти тобі на коліна, ми цілувались, і тут я відчула що ти мене бажав. Такі га-

рні, романтичні спогади, але я не змогла би, згаду-

ючи те відео що я встигла побачити коли ти щось

показував зі свого телефона, те відео на якому

вона, твоя колишня, крутиться у спідниці перед

камерою для тебе. На жаль, мені було би занадто

боляче віддати себе людині котра хотіла би просто

використати щоб забути.

В нас були типові милі переписки, деколи дурну-

ваті типу:

-Я вмираю бо мені нудно.

-Не вмирай.

-Тільки заради тебе.

Або …

-Що робиш?

-Те що і ти, дихаю.

А деколи …

-Йдем погуляєм після 8 ?

-Йдем.

-Я вже вийшла, чекатиму на вулиці.

-Зараз буду, я на лавочці, біля переходу. 

Що ти зробив? Ти до кінця мого життя в моїх очах

будеш збоченцем. І сльози потекли рікою, і усмі-

шка після твоїх дій кудись поділася, і серце так бо-

літи почало, і ніби все завмерло. Наш останній по-

цілунок.

Я не знаю що відповісти. Що мені відповісти? Ти

прямо тут зі мною , так поруч і так далеко одноча-

сно, мить яка тривала немов вічність. Тоді я обер-

нулась , не знаючи що сказати , запитала:

-Друзі?

Немов ми не сходилися думками раніше що її не

існує , ніколи раніше не існувало, дружби між хло-

пцем і дівчиною.

Справді п’ятниця 13 нещасний день. В цей вечір

ми розійшлись. Я втратила тебе. Але знайшла

себе. Тому я виграла. Виграла бо мені вже здава-

лось що ми граємо в ігри , в почуття, ось вони,

справжні дорослі ігри, де правила дуже жорсткі.

Людині властиво помилятися. А також тримати

все в собі, як і відбулось зі мною.

Я згадувала все погане, хоча ти ніколи не пересту-

пав грань, тому мені було важко віднайти принай-

мні щось що враз перестало робити тебе таким

особливим в моїх очах. Час йшов, гуртожиток мав

одні вхідні двері, одні сходи до душових кабінок, ми попри волю деколи бачили одне одного. Де-

коли ти навіть вітався до мене, я відповідала тим

же. Тоді коли я знову опинилась там, на порозі

свого минулого, та таємниць що залишилися по-

заду, коли я вкотре натрапила на тебе, ми вже були

іншими людьми, кожен пішов своєю дорогою, ми

стали двома незнайомцями хоча знали одне про

одного багато речей. Я не оглядаючись пішла в

іншу сторону, не бажаючи а ні на сантиметр збли-

зитись до тебе, хоч серце так і не давало спокою

оскільки ти був моєю дозою яку я так сильно пот-

ребувала. І саме тому я можу зрозуміти чому ти

поступився та таки не відписався від своє колиш-

ньої, в цьому є сенс, проте чи вартий він наспра-

вді?

Ти був тим з ким мені було добре, не в напряг, ці-

каво і завжди замало. Але це були не здорові сто-