Розділ 3

Фантастично як швидко я знайшла спільну мову з

дівчатами, ще й влилася в компанію старшокурс-

ників, невже все так ідеально?

Перша сесія і мої залишки нервових клітин, тому

що я дуже серйозно сприймала свої невдачі з нав-

чання та забувала що я не на одному рівні з ін-

шими і що це нормально коли щось не виходить як

ти того забажав з першого разу.

Мій кругозір був таким вузьким до переїзду в мі-

сто. За ці пів року мені було складно, але я ні разу

не заплакала через навчання а це вже великий ус-

піх. Так, про це неможливо промовчати, це дуже

важливо, те що трапилось протягом цих пару міся-

ців, ба навіть років, дуже вплинуло і не тільки на

моє життя. Це морально важка історія. Дивлячись

як ми це сприймаємо.

Її звали Христина. Така гарна, висока та з високою

самооцінкою на перший погляд, яка проживала з

нами, з іншими дівчатами в кімнаті, були ще Соло-

мія та Богдана. Вона як і я була на першому курсі,

ми були в однаковому становищі. Я добре відчу-

ваю людей, та найбільше ненавиджу коли люди

брешуть. І часто в мене немає пояснень чому він

або вона поганий, це на інтуїтивному рівні. Так було і з нею, щось було не так, і проживаючи п’ять

днів на тиждень з Христиною я все краще її пізна-

вала та розуміла що людина не щира, насправді з

низькою самооцінкою яку прикриває це маскою.

Єдине чого мені було складно зрозуміти – невже

вона не втомлюється?

Дівчата з кімнати рідко коли пропускали пари, дій-

сно коли це було необхідно, але не Христина, вона

так часто брехала. Я не зближуюсь з новими

людьми швидко. Важливо знати точно що людина

не підставить та бути точно впевненим перш ніж

дозволити її заполонити твій простір. Тому я дру-

жила з усіма але не підпускала за для власного за-

хисту. Між нами була якась недомовленість але

мене більше турбувало власне життя та навчання

ніж якась недомовленість.

-Дівчатка я вимикаю світло?

-Так, звісно, спокійних.

ЇЇ ліжко навпроти мого, ці її довгі ноги, смугла

шкіра, легка поведінка… чому або хто її так недо-

любив що вона так захищається та бреше майже

завжди коли навіть це звичайне питання. Інші дів-

чата були по вуха у навчанні тому не звертали

уваги та не помічали цю її частину.  
Сесію закрито, без перездач. Нарешті відчую себе

як і інші студенти, і куплю собі вперше книгу,

сама в книгарні. Хто ще б міг купити «Кохання та

Джелатто» у грудні місяці ? Але ніщо не зіпсувало

мені насолодитися моєю першою українською

прочитаною книгою, після якої я почала залишати

дуже багато грошей в книгарні. Але з грошима

проблеми виникли за довго до цього, ще коли я

була в гуртожитку та навіть рахуючи свої залишки

при дівчатах, не дораховувала постійно пару со-

тень, а згодом і тисяч гривень. Тоді сумнівів бі-

льше не було що хтось затіяв не добре. Але це

були лише здогадки. Зі сторони дівчат ніхто не жа-

лівся, тож напевно крадуть тільки в мене або про-

сто інші не рахують свої гроші та ще не помітили.