Розділ 1

Зазвичай матері передають свої знання, що вони

отримали протягом свого життя, своїм дітям, щоб

захистити їх, але життя непередбачуване, тому як

би сильно вони не старались, неминучого - не оми-

нути.

Це хвилювання коли усвідомлюєш що 10 років

школи позаду і в тебе попереду лише один рік щоб

зрозуміти хто ти, та чого хочеш. А потім, і сам

того не помічаєш як поглинаєш у рутину:

ранній підйом, шкільний автобус, уроки, знову

шкільний автобус, і вже вечір а ти сидиш роблячи

завдання на наступний день. У вільний час тобі

хочеться закритись від усіх і поглинати серію за

серією класного серіалу тому що це єдине що тебе

рятує та не вимагає серйозних рішень. Там, за ек-

раном, ти знаходиш себе. Коли тобі шістнадцять

ти думаєш що тебе ніхто не розуміє, та не сприй-

має всерйоз, тому ти продовжуєш жити вдаючи

що тобі не боляче від того що ти самотній.

Я справді була самотньою, але я так старалась…

хотіла зблизитись, але однокласники цього не да-

вали зробити. Я всі дев’ять років вчилася у рід-

ному селі де я також була чужою. Тому не очіку-

вала що тут знайду друзів. Скоріше вони глузу-

вали з мене, а не поважали, чесно кажучи я ніяк і

не захищала своїх кордонів через брак соціального

досвіду і свою закритість на той час. Чи подобався

мені хтось?

–Можливо. Але «Мене так виховали» брало наді

мною верх та я була безсильна. Тому це не було

важливим.

-З Новим 2023 Роком!

                                              ***

-Мам, я поки не впевнена щодо екзамену, я хочу

пройти курси і на цьому достатньо.

-Екзамену бути! Готуйся, я чекатиму результатів.

Мамине слово – закон . Але вона підтримала ідею

щодо проходження курсів, тому все не так вже і

погано складалось. Довго обирати не прийшлось,

англійська була тим самим неосяжним елементом

який привів би мене до успіху. Проте в школі була

французька мова, що дуже розчаровувало. Найго-

ловніше що на диво я не панікувала, я добре розу-

міла що тільки що відбулося, так, я тільки-но під-

писала документи на ці три предмети: математика,

українська мова, англійська мова. Тож без ніяких

знань з іноземної мови я почала щось вчити, але

пів року це настільки мало, враховуючи мене –

людину без дисципліни. Але з дитинства в мене

були відчуття що я таки чогось досягну, чогось по

справжньому важливого. Тому коли на мене під-

няла голос директорка школи коли дізналася про

мій вибір, мені було не солодко. Я усвідомлюю що

це зі сторони виглядало не логічно, за високо для

мене, та практично неможливим. Я була першою

хто склав іспит з англійської мови та таки склала.

На випускному балі під руку мого брата я йшла з

високо піднятою головою, з посмішкою на всі три-

дцять два зуба та блиском в очах.

Мама, я склала, результати не погані, тому тепер

залишилось щоб саме мене вибрали туди куди я

хочу подати документи, а там подалися вперше за

всю історію енна кількість випускників. Мій брат

та його дружина допомогли з цим та з заявками в

інші заклади як запасні варіанти.

Мені вже 18 і я на другому курсі, але я і досі зга-

дую той щасливий день.