—Доброго ранку... Сідай за стіл, поснідаємо разом.
Вона сіла за стіл посміхаючись. Фух... Можна видихнути... Вона не помітила, що я заходив вночі, щоб перевірити чи все гаразд. Вона була дуже милою, поки спала...
—Як спалося?
—Чудово! Давно я так не спала!
—Це добре. Мені дзвонила Олена.
—Правда? Що вона сказала? Того, чиєю ціллю я була, знайшли?
—Так... Поліція затримала для суду одного типа.
—Ти... Не виглядаєш щасливим. Щось не так?
Я поглянув на неї. Так... Мені здавалось, що це не кінець. Або ж... Я хотів, щоб це не було кінцем. Невідоме мені бажання, щоб вона ще трохи побула зі мною, довіряла мені і відчувала себе в безпеці саме поруч зі мною. Але також... Водночас я хотів щоб їй нічого не загрожувало.
—Я... Просто замислився над ситуацією.
—Олена ще щось говорила?
—А, так... Вона сказала, що через три дні в тебе концерт, який не відбувся вчора.
—Сьогодні день хороших новин? Хаха...
Її сміх... Мені він сподобався. Дуже сильно сподобався. Я б хотів слухати його вічність, але... Чому? Що зі мною коїться?
—Я написав тобі пісню для виконання. Спробуємо сьогодні її розібрати?
—О, дякую. Так, звичайно спробуємо.
#707 в Детектив/Трилер
#279 в Трилер
#5386 в Любовні романи
#2333 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 07.06.2026