ГЛАВА 56

     Марія.

     Два місяці після останніх подій.

     Макс накачує кольорові кульки гелієм, я зав’язую, додаючи стрічки. 

    Кафе після додаткового апгрейду стало в рази крутішим та неймовірно затишним. І ось, ми удвох закінчуємо прикрашати все кульками до відкриття, а воно вже сьогодні ввечері.

   З нами поряд моя сім’я, найдорожчі: Емілія, Марк з дітлахами, батьки прийдуть вже на саме відкриття. 

   Емілія грає прекрасну мелодію на старенькому роялі, цей звук робить атмосферу всього що відбувається ще більш душевною, навіть можна сказати -  казковою. 

    Малі, весело носяться один за одним. 

    Марк допомагає з оздобленням.

- Гарно вийшло! - задоволено констатує Марк, і його слова так зігрівають.

- Маша виявилася дуже талановитим дизайнером. - додає Макс.  -    Майже все продумала сама.

     Від слів Макса мої щоки червоніють. Звичайно дуже приємно чути такі слова від коханого чоловіка. А я ще й до того ж нікому не прохопилася, що ми остаточно вирішили жити разом. Вже і речі перевезла до його квартири. 

- Без твоєї допомоги нічого  в мене б не вийшло! - відповідаю йому.

- Дарма намовляєш на себе! - підходить ближче і ніжно цілує в носика, бо зараз ми не наодинці для більш гарячих поцілунків.

     Навіть цей легенький дотик розбурхує в мені нові спалахи полум’я всередині. Відчуваю, як вже встигло скучити за його пестощами спрагле тіло, хоча ледве пройшло пів доби від моменту коли ми були разом. Неймовірно реагую на нього, хочеться ще і ще, знову і знову. 

- Ну ось! Готово! - вигукує Мельник, закінчивши з кульками.

- До відкриття десять хвилин! - затамовую подих.

- А по кухні? Все готово? - запитує Марк у шеф-повара, який з’явився у білосніжному капелюсі і фартусі.

- Тістечка та тортики бомба! - цілує кінчики пальців і починає пригощати солодощами з тарелі, яку тримає в іншій руці. - Ось, скуштуйте, бо скоро не буде!

     На пригощення першими вишикувалися дітлахи, смачно наминаючи за обидві щоки. 

- Смакота! - напхавши повного рота вихваляють кухара діти.

- Цього разу, все буде добре! - шепоче Макс на вушко і ніжно обіймає мене. - Ти в мене найкраща, я в тебе вірю!

    І від його слів, відчуваю, як виростають крила!

- Кохаю тебе, моя дівчинко! - знову промовляє тихенько на вушко.

     А після цих слів, мене остаточно накриває відчуття повного щастя.

- І я тебе дуже! - відповідаю, та сильніше тулюся до Макса.

     Дивовижні відчуття! Неодмінно запам’ятаю цей день! 

- Вже час! - Марк коситься на годинника, що висить на стіні. - Треба відчиняти. - констатує він.

- Боже, Максе, скільки людей! Чи витримаємо цей натовп? - розгублено та злякано запитую.

- Витримаємо! - спокійно відповідає той.

     Його спокій, нарешті, передається і мені. 

     Разом, заходилися зустрічати гостей, а приємний та ніжний голос Емілії, яка почала співати граючи на роялі, додав нам наснаги, гарного настрою та підбадьорив.

    Зустріли моїх батьків, рідних Марка та Макса, а ще Олега, якого теж запросили на відкриття. Останній, до речі, прийшов не сам, а з дівчиною. 

     Ось так, збулася моя маленька мрія, адже з підтримкою коханого чоловіка і найрідніших, все стає можливим. А для цього треба зовсім трішки: вірити в себе і в свої сили, довіряти найближчим та дозволити їм тобі допомогти, а ще, кохати… Бо кохання - рушійна сила всього, що з нами відбувається!

______________________

Не губіться! Муз трішки відпочине, і знову повернуся, але то вже буде зовсім інша історія).