ГЛАВА 8

     Марія.

     Пройшло два тижні після останніх подій.

    Цілих два тижні була чемною дівчиною. Нестерпно нудно… ці сімейні вечері, відповідати на їх стандартні питання.

    “Як ти любонько, ще нареченого собі не підшукала?”, - починаю скаженіти, а треба ж ще обличчя тримати, як не як вечеря з рідними у самому розпалі.

     “Наче це так легко, як піти в магазин і взяти з полички те, що тебе цікавить!”

- З кого обирати? - пересмикую плечима. - Один бовдур, інший альфонс, третій нетрадиційної орієнтації. - бурмочу у відповідь. 

- Як прикро! - протягує останнє слово моя тітка. - Та впевнена, ти ще зустрінеш достойного чоловіка. 

- Угу! - нанизую  веделкою листя салату. 

- Які плани на вечір? - цікавиться Марк, а в мене холодок по хребту. Невже знову про все знає?

- Та так! Нічого особливого! - відповідаю, не дивлячись йому в очі.

    “А про не особливе ліпше Вам всім не знати!”, - додаю про себе.

   Ледве дочекалася кінця вечері, навіть дружина  Марка та їх два малих шибеники не врятували цей вечір. 

    Скористалася тим, що всі нарешті дожували та переключили всю увагу на хлопчаків,  обережно задкуючи, залишила гостьову кімнату.

    “Нарешті свобода!”, - вдихнула прохолодне та чисте повітря на повні груди, щойно опинилася на подвір’ї.

     “Відчуваю, як пахнуть пригоди! Аж адреналін починає стукати в скронях”.

     Все почалося з того, що ранком отримала запрошення від Едуарда. Не аби куди, а на перегони. Пів години обміну повідомленнями з ним, і я вже з пасивної спостерігачки перетворююсь… Тадам… Барабанний дріб. В учасницю. 

     Так. Я вмію їздити на байку. Мабуть навіть трішки ліпше ніж на звичайній автівці. Байк не треба так по складному паркувати, і ще багато іншого. Сів, завів, поїхав… 

     Та ще й винагорода досить солідна, а час на те щоб зібрати потрібну суму невпинно спливає.  Ось і зважилася. Чому ні? Що я втрачаю? 

     І з байком, і з костюмом та шоломом Едік пообіцяв допомогти. Чудово! Хіба ні?

    Тож швиденько змінила скромну білу сукню в рожевих квіточках на блакитні джинси та червоний светр на одне плече, зібрала волосся. А потім викликала таксі. 

    Біля будинку Едуарда вже було чимало автівок. Аж на вулицю гриміла музика, чутно розмови та сміх. 

- Юна панно Маріє! - розкинув руки Едуард, крокуючи мені на зустріч, варто було зайти у хвіртку. - А я вже вирішив, що Ви передумали.

- Звичайно ні! Трішки затрималася на сімейній вечері. - пояснюю йому.

- Напевно нудьга ще та! - припустив він і невагомо поцілував мене в обидві щоки обіймаючи. - Ходімо. Перегони ось-ось почнуться, а Ви ще не у “формі”.

     “Маю надію, що одяг який він мені приготував, належить не його доньці цього разу. Це не буде крикливий міні костюмчик, щоб всі перегони тримати рукою лінію декольте, а то ще бува щось випаде на черговому віражі, замість того, щоб зосередитися на кермуванні.”

     Як виявилося, не дуже то я і не вгадала. Шкіряний комбінезон чорного кольору сів на мене досить щільно, але вигляд в ньому маю просто сексі. 

     Вийшла з кімнати для переодягання і одразу зіштовхнулася з Едиком, здається, останній чатував на мою появу під дверима кімнати.

- Приголомшливо, крихітко! - сплеснув задоволено в долоні чоловік. - Мерщій на вулицю, познайомлю тебе з твоїм сталевим конем. Впевнений, Ви неодмінно потоваришуєте.

     Після цих слів він хапає мене за руку і ми удвох крокуємо на вихід з будинку.

    Якщо чесно, все відбувається настільки швидко, що не встигаю злякатися як слід. Ось на мене одягнули чорний блискучий шолом. Ось, я вже осідлала крутезний байк. 

- А Ви? - цікавлюся в Едіка. - Чому не на байку.

- Бо ти на ньому! - посміхається чоловік у відповідь. - Якщо бути відвертим, сьогодні не в формі. Вчора впав зі сходів, не можу довго сидіти.

- Як прикро! - зауважила я.

- Нічого страшного, залюбки спостерігатиму, як ти задаси всім жару! - підбадьорливо продовжує Едуард. - Навіть по доброму заздрю твоїй жазі до життя та духу авантюризма! Пекельно цікава суміш. Щосили запалюй, Мала. - шепоче на вухо, а мене кидає в холод.

     “А цей Едуард ще той… треба обережніше з ним! Як то кажуть, ліпше бути напоготові!”

     Потім він помахав найближчому байкеру рукою, той відсалютував йому у відповідь.

- Ось! Їдь слідом за Гнатом, а я зовсім скоро Вас наздожену! - промовляє Едік і робить крок назад.

     Байк починає видавати характерні звуки, тисну на газ. 

     Понеслося!