Розділ 4. Те, чого вона не планувала

Київська лікарня №14 прокидалася повільно. Коридори пахли ранковим дезінфектором. Сірий листопадовий ранок лягав на місто холодом.
Вероніка сиділа в приймальному, тримаючи скроню. Її трусило — не від холоду, від страху.
Поруч — Андрій, фотограф редакції. Він приїхав, коли вона ледве перевела подих і попросила відвезти в лікарню.
— Точно не хочеш, щоб комусь повідомив? — тихо.
Вона похитала головою:
— Ні. Нікому.
— Навіть йому?
Вероніка заплющила очі:
— Особливо йому.
Кабінет лікарки був теплим, з фотографіями кота на стіні. Олександра Чернець, акушер-гінеколог, усміхнулася:
— Сідайте. Що турбує?
— Мені... здається, просто стрес. Останні дні були складні.
Лікарка кивнула:
— Зробимо УЗД. Щоб виключити всі варіанти.
Вероніка лягла. Холодний гель. Датчик рухається повільно. На екрані миготіли сірі плями.
Але раптом лікарка завмерла.
— Вероніко...
Серце впало в живіт.
— Що?
Олександра Чернець усміхнулась — тепло, майже материнськи:
— Вітаю. П'ятий тиждень.
Світ замовк.
— Ні... — прошепотіла. — Це помилка...
— Усе добре. Ніяких загроз. Просто вам потрібно менше нервувати.
Вероніка відчула, як падає у порожнечу. Все складне вчора сьогодні стало нестерпним.
Тепер вона несла в собі дитину.
Його дитину.
Коли вийшла з кабінету, Андрій підскочив:
— Ну? Що сказали?
Вона відкрила рота. Слова не виходили.
— Вероніко... ти жива?
Кивнула. І прошепотіла:
— Я вагітна.
Андрій закрив очі, взяв її за плечі:
— І це точно він?
Вона кивнула. Повільно.
— Що робитимеш?
— Не знаю, — знову торкнулася живота. — Нічого не знаю.
У той час, на Печерську
Олексій Вебер сидів у кабінеті, переглядаючи новини про скандал. На столі — телефон. На екрані — фото маленької дівчинки з рудими косичками.
Його дочка.
Та сама, про яку Григорій не здогадувався.
Ірина сиділа навпроти, тримаючи каву:
— Час грати активніше, Олексію Даниловичу. Ваш син надто впевнений.
— Він не повинен знати зараз, — суворо. — Поки документи не готові.
— А якщо дізнається від когось іншого?
Вебер-старший глянув так, що вона втратила голос:
— Ти мовчатимеш. Поки я скажу.
Він підняв фото дівчинки, погладив край знімка:
— Вона мій єдиний шанс на спадкоємність. Григорій це прийме — коли час прийде.
Але він не знав: у Григорія народжується інша дитина.
Дитина, яка зруйнує всі плани.