Розділ 2. Падіння рейтингу

У штабі Григорія Вебера панувала мертва тиша. Гірша за будь-який крик.
Григорій стояв біля великого екрана зі скандальним заголовком. Його фотографія — гостра, виразна — тепер не символ надії, а мішень.
— Хто злив інформацію? — голос низький, рівний. Небезпечний.
Ніхто не відповідав. Бо всі знали: зливу не було. Лише припущення, яке Вероніка піднесла як готову гранату.
— Рейтинги... — обережно промовив політтехнолог Чемерис, — мінус п'ять за півгодини.
Півгодини.
Вона зруйнувала частину його репутації швидше за будь-якого конкурента.
— Підготуйте спростування, — кинув Григорій. — І дізнайтеся, хто з опонентів підтримає це в медіа.
— А журналістка? — несміливо озвався прес-секретар. — Що з нею?
Кімната затамувала подих.
Григорій стиснув кулаки так, що побіліли кісточки.
— Її не чіпати. Я сам розберуся.
Тон не передбачав нічого доброго.
Вероніка повернулася додому під вечір. Руки тремтіли. Телефон вибухав сповіщеннями: редакція хвалила, ток-шоу запрошували в ефір, колеги просили коментарі.
Мала б радіти. Натомість — порожнеча.
Чи не переступила вона межу?
Вона зняла плащ, підійшла до дзеркала. Втома під очами, блідість. У животі тягнуло — вона списала на стрес.
Телефон знову завібрував.
ВЕБЕР ГРИГОРІЙ.
Рука завмерла над екраном.
Відхилити.
Через хвилину прийшло повідомлення:
«Зустрітися. Завтра. О 8:00. Ти знаєш де.»
Без прохання. Без вибору.
Вона сіла на диван, обхопивши себе руками. Страх. Образа. І той дивний біль, який не піддавався поясненню.
Несвідомо провела рукою по животу.
— Просто втома, — прошепотіла собі.
Вона ще не знала: всередині вже починається новий відлік. Її життя, його життя — переплетуться міцніше, ніж вони могли уявити.
У цей час, в іншому кінці міста, Ірина гортала новини про скандал, посміхаючись.
— Ну-ну, Григорію, — прошепотіла вона. — Ти сам винен.
Маленька дівчинка в сусідній кімнаті сміялась, граючись лялькою.
Ірина глянула на неї — на ту дитину, яка скоро стане головним інструментом у її грі.
А батько...
Батько дівчинки зараз сидів за столом у своєму кабінеті — сивий, владний, холодний. Олексій Вебер, батько Григорія.
І ця таємниця була лише початком.