Обійми мене, щоб не впасти

На набережній стояв спекотний літній день. Вузенька, гладенька доріжка, що тягнулася вздовж самого пляжу, вирувала життям: з одного боку плескалося Чорне море, з іншого — привабливо шуміли літні кафе, з яких лунала ритмічна музика. Це було улюблене місце відпочинку одеситів та гостей міста, де молодь мчала на роликах, ловлячи солоний бриз і сонячні промені.
Серед цього строкатого натовпу Аня виглядала зовсім інакше. У квартирі бабусі вона залишила свій важкий чорний нікаб лишившись в легкому рожевому костюмі — вільних шортах та ніжній блузі, які гарно підкреслювали її тендітну фігуру. Поруч на роликах мчала Соня, насолоджуючись моментами справжньої свободи.
Але цей спокій тривав недовго.
З-за повороту, розсікаючи повітря, вискочила зграя стильно одягнених дівчат. У коротких яскравих топах, облягаючих шортах, із розпущеним волоссям і сонячними окулярами на лобі, вони виглядали мов зійшли з обкладинки модного журналу. Очолювала їх Аліна.
Побачивши Аню, Аліна зловтішно примружилася й різко повернула, закликаючи подруг. Вони миттєво оточили Аню та Соню, беручи їх у щільне кільце й глузливо кружляючи довкола.
— Та ви тільки погляньте хто тут знову виліз на світло! — голосно зареготала Аліна, демонстративно розглядаючи Аню з ніг до голови. — Прикиньте вона сохне по нашому брату! Це ж просто треш, дівчата!
Подружки Аліни вибухнули їдким сміхом, підливаючи масла у вогонь.
Щоки Ані спалахнули гарячим рум'янцем. Вона з усіх сил намагалася втримати рівновагу на роликах, поки серце калатало в грудях від сорому та образи.
— Це неправда, Аліно! Що ти таке кажеш?! — тремтячим, але відчайдушним голосом заперечила Аня.
Аліна під'їхала майже впритул. Її обличчя викривилося в отруйній гримасі, а в очах спалахнула справжня лють:
— Ти просто огидна, не смій навіть дивитися в бік Алекса! І не наближайся до нього, бо я все мамі розкажу! — просичала вона й із силою штовхнула Аню в груди.
Аня втратила рівновагу. Її ноги в роликах роз'їхалися на асфальті, і вона почимчикувала спиною назад, з жахом розуміючи, що падає прямо у велику чорну калюжу з мазутом обабіч доріжки, розлитим після якоїсь спецтехніки . Вона заплющила очі, готуючись до неминучого бруду та ганьби, як раптом міцна чоловіча рука перехопила її за талію.
Алекс, який саме випірнув із-за повороту на роликах, тримаючи в руці кілька ріжків полуничного і м'ятного морозива для дівчат миттєво оцінив ситуацію, і підхопив Анну за мить до падіння.
Замість бруду Аня опинилася в його міцних, надійних обіймах. Алекс легко втримав її вагою свого тіла, міцно притиснувши до себе, і лише дивом не впустивши танучі ласощі. На одну коротку, безкінечну мить час довкола зупинився. Музика з кафе, шум хвиль, сміх дівчат — усе зникло. Вона дивилася прямо в його темно-сині, палаючі очі, відчуваючи тепло його рук і прискорене дихання.
Алекс дивився на неї з глибинною тривогою, тримаючи її так природно, наче вона належала йому.
Оговтавшись від шоку, Аня різко, мов обпечена, відскочила від Алекса. Вона швидко випросталася, хапливо поправила рожеву блузу й, опустивши очі до землі, скромно мовила:
— Дякую...
Аліна, чия пихатість миттєво випарувалася при появі брата, одразу ж зорієнтувалася. Вона зробила найневинніший вираз обличчя, приклала руку до грудей і награно-мило белькотіла:
— Ой, вибач, Солохо! Я ж випадково, чесне слово, ненароком зачепила!
Але Алекс навіть не глянув у бік Аліни. Уся його увага, кожен подих і спалах в очах були прикуті лише до дівчини в рожевому костюмі. Його власне серце гупало в грудях від цієї неочікуваної, солодкої близькості, від відчуття її тендітного тіла у своїх обіймах.
Награний щебет сестри пролітав повз його вуха. Не звертаючи на Аліну жодної уваги, Алекс сліпо простягнув їй ріжки з морозивом, трохи не вліпивши танучі кульки прямо в її дорогий дизайнерський топ. Аліна ледве встигла сахнутися й з обуреним писком підхопила ласощі.
— Привіт Соля... — трохи зхвильовано, з нетиповою для нього м'якою поволокою в голосі мовив Алекс, дивившись прямо в очі Ані.
Аня відвела погляд, відчуваючи, як щоки палахкотять вогнем.
Алекс перевів погляд на Соню, намагаючись опанувати власне прискорене дихання, і з легким усміхом запропонував:
— Дівчата, дозвольте і вас пригостити морозивом? За рогом як раз чудова джелатерія.
Аня хапливо відкрила рота, аби скромно й ввічливо відмовитися та якомога швидше втекти від цього пекучого погляду:
— Ой, дякую, але нам вже час...
— Ой, із великим задоволенням! — гучно й бадьоро перебила її Соня, хитро підморгнувши й витираючи чоло долонею. — На вулиці така спека, шо аж мізки плавляться! Від холодного морозива зараз відмовиться тільки божевільний!
Аліна від такого повороту аж рота роззявила, зі злістю стискаючи свій ріжок, а Алекс лише ледь помітно усміхнувся куточком губ, радіючи, що енергійна подруга Ані грає на його боці.

Вони підійшли до невеликої затишної джелатерії на самому кутку набережної. Тут, під розлогими дерев'яними навісами, панували приємна прохолода та солодкий аромат свіжих вафель і ягідних сиропів.

​Щойно вони переступили поріг , у Соні задзвонив телефон. Вона глянула на екран, підняла брову й вибачливо розвела руками:

— Ой, дівчата-хлопці, це мене шукають! Я на хвилинку, замовте мені щось полуничне! — і, швидко постукуючи коліщатами, відїхала в затінок біля альтанки, захоплено щось щебечучи в слухавку.

​Аня й Алекс залишилися удвох біля яскравої скляної вітрини, наповненої різнокольоровими кульками джелато. Між ними повисла ніяковість, але вона зовсім не була важкою — радше теплою й трепетною.

​Привітна літня продавчиня в білосніжному фартуху, окинувши поглядом витончену дівчину в рожевому костюмі й високого, красивого юнака поруч із нею, щиро розпливлася в усмішці.

​— О, яка чарівна пара завітала! — бадьоро мовила жінка. — Знаєте, вам неймовірно пощастило! У нас якраз сьогодні діє спеціальна пропозиція для закоханих — наше фірмове «Морозиво для двох»! Бажаєте скуштувати?