Таємниця Бейт Шахін

На самому березі Чорного моря, підставляючи кам'яні стіни солоному вітру, підносився розкішний, розлогий маєток у арабському стилі. По його світлих фасадах пишно плелися кущі квітучих троянд, створюючи оманливе відчуття спокою та багатства.

​У головному дворі біля дорогого автомобіля стояла Ольга —  надзвичайно вродлива жінка за тридцять. Вона була одягнена у вишукане мусульманське вбрання, але її обличчя залишалося відкритим, а на голові красувався стильний тюрбан. Ольга елегантно сіла в салон, дверцята зачинилися, і машина безшумно рушила з двору.

​У цей же момент за маленьким вікном на верхньому поверсі тонка дівоча рука обережно відгорнула важку штору.

​Це була Анна. Їй щойно виповнилося шістнадцять, і вона мала ніжну, витончену слов'янську зовнішність — світлу шкіру та великі, глибокі очі. Зараз дівчина була повністю схована під важкою чорною тканиною, і лише її обличчя залишалося відкритим, поки вона пильно проводжала поглядом автомобіль мачухи.

​Як тільки машина зникла за масивними воротами, Анна полегшено зітхнула. Швидким, уже звичним рухом вона накинула на обличчя нікаб, залишаючи лише тонкий розріз для очей, схопила з ліжка потертий чорний тканинний рюкзак і стрімко вибігла з кімнати.

​Анна майже злітала вниз по масивних мармурових сходах. У просторому холі біля виходу її вже чекала тітонька Амаль — літня, поважна мусульманка, яка завідувала всім порядком у домі. Вона тримала в руках важку зв'язку ключів, і Анна підбігла до неї, важко дихаючи від хвилювання.

​— Тітонько Амаль, будь ласка... Ключі від садових воріт, — прошепотіла дівчина, благально дивлячись на жінку.

​Тітонька Амаль зітхнула й похитала головою. У її погляді змішалися суворість і суто материнське хвилювання. Вона вклала прохолодний метал у долоню дівчини.

​— Аню, тільки не запізнись цього разу! Ти ж знаєш Ольгу. Я ледь відбрехалася минулого разу, коли вона допитувалася, де ти вештаєшся. Аллах мене покарає за цю брехню! - і вона розпачливо сплеснула долонями притиснувши їх до серця й зітхнула. - Моє терпіння не гумове.

​— Обіцяю, я вчасно! Ви найкраща, — Анна вдячно стиснула її руку, очі дівчини над тканиною нікабу тепло посміхнулися.

​Вона розвернулася і прожогом кинулася в глибину саду.

​Підбігши до високої кованої хвіртки в далекому кутку подвір'я, Анна тремтячими пальцями відімкнула замок, вислизнула назовні й міцно заперла ворота за собою. Вона майже бігла вздовж високого паркану сусіднього маєтку, ховаючись у густій тіні дерев, аж поки не заскочила в пишні зелені кущі.

​Тут потертий рюкзак миттєво полетів на траву. Рішучим рухом дівчина стягнула з голови задушливий чорний нікаб, і на плечі одразу розсипалася її гордість — розкішна, густа золотава коса. Під довгими чорними шатами ховалися звичайні сині джинси, футболка та кеди. Анна поспіхом запихала східний одяг у рюкзак, застебнула блискавку і, струснувши волоссям, упевненим кроком вийшла з чагарників прямо на гамірний, залитий сонцем Французький бульвар Одеси. Нарешті вона була вільною.

Через десять хвилин Анна була вже біля сучасної панорамної кав'ярні «Морський бриз», що ховалася на самому схилі над морем. Зі сторони набережної заклад виблискував величезними вітринами, але дівчина впевнено звернула в тінистий заулок і штовхнула важкі металеві двері службового входу. Вона швидко зайшла до невеликої роздягальні для персоналу, нарешті сховавшись від спеки. На лаві біля шкафчиків сиділа Соня — загоріла брюнетка з пишним хвостом, яка ліниво клацала щось у телефоні в очікуванні своєї зміни. Почувши кроки, вона підняла голову й усміхнулася:
— О, привіт Ань! 
Але вже за секунду Соня кивнула в бік залу й обурено закотивши очі промовила:
- Слухай , твоя сестричка вже тут як тут зі своїми подружками-зміюками намалювалась. Сидять на літній терасі. Вона вже кілька разів мене смикала. - Соня раптом випрямила спину, відставила мізинець, і кумедно скривившись, заговорила тоненьким манірним голоском, копіюючи її сестру Аліну: -  «Ой, дівчино-о-о... А що, та офіціантка Аня, чи як її там, ще не прийшла, нам терміново треба замовити каву-у-у?» — Соня знову заговорила нормально:  - І давай іражати з цими фіфами на весь зал! Знову приперлася поглузувати з тебе! Чому ти не поставиш її на місце?
Анна гірко зітхнула, підходячи до своєї шафки, і почала зав'язувати фартух на талії.
— Тому що мачуха не знає, що я тут працюю, Соню, — тихо, але гаряче відповіла дівчина. — Якщо Аліна розповість Ользі, мене взагалі закриють у маєтку. Я тоді більше ніколи не вийду з Бейт Шахін.
Соня здивовано округлила очі, щиро не розуміючи таких диких порядків:
— Чекай... А чому Аліну випускають гуляти з подругами по кав'ярнях, а тебе мають замкнути? Чого її випускають, а тебе ні?
Анна зупинилася, міцно стиснувши в руках блокнот для замовлень. Вона подивилася на подругу повним болю поглядом:
— Тому що Ольга не є мені рідною матір'ю. Вона моя мачуха. А от Аліні вона — рідна мати. Для неї Аліна — принцеса, якій дозволено все, а я... я для неї ніхто, про що вона не забуває мені нагадувати щодня, і що я маю в ноги їй кланятися й дякувати за те, що взагалі не опинилася на вулиці.
Соня аж підхопилася від обурення, вона  підійшла ближче і міцно, по-дружньому стиснула Анну за плече:
-Тьху, от шкраба підколодна, прости мені на слові! Та щоб їй пусто було! Мені так шкода тебе, Ань..! Тримайся, ти сильна дівчина. Ти в сто разів краща за цю їхню пихату сімейку. Іди й тримай фасон, зрозуміла? Не дозволяй цій дрібноті розтоптати твою гордість. Якщо треба буде — я ту Аліну сама лате облию, хай тільки писне!

— Дякую. Я тримаюся, — Анна глибоко вдихнула, налаштовуючись на важку розмову, і попрямувала до виходу на літню терасу.

Коли Анна вийшла на залиту сонцем літню терасу кав'ярні, і її обличчя миттєво обпалило гарячим одеським полуднем, змішаним із солоним, різким бризом.
Майданчик буквально нависав над самим прибоєм. Замість стін його оточувала суцільна скляна огорожа — кришталево чисті, товсті панелі, крізь які відкривався запаморочливий, безкрайній краєвид. Хвилі з гуркотом розбивалися прямо під ногами, розлітаючись мільйонами солоних бризок, які осідали на глянцевій поверхні скла і грали сліпучими сонячними зайчиками. Тут панувала атмосфера розкоші та абсолютного спокою.
Але цей спокій миттєво розвіявся, щойно Анна попрямувала до центрального столика біля самої огорожі.
Там, вальяжно відкинувшись на плетеному кріслі, сиділа Аліна. У свої чотирнадцять років вона виглядала як справжня інста-діва, яка щойно зійшла з обкладинки журналу. Професійний, важкий макіяж із чіткими стрілками та ідеальним контурингом робив її значно старшою за свій вік. У пухких, явно підколотих філерами губах вона тримала трубочку від холодного напою, ліниво розглядаючи свої пальці з довгим, гострим манікюром, що нагадував кігті хижачки.
На Аліні була стильна, дорога сукня в підлогу — вона ніби й відповідала мусульманським звичаям, повністю закриваючи тіло, але була пошита з такої тонкої, еластичної тканини, що буквально другою шкірою обтягувала її струнку, ще зовсім підліткову фігуру. Довершували цей образ розкішні брендові босоніжки на високих підборах, які вона демонстративно виставила з-під подолу сукні.
Побачивши Анну, що наближалася з блокнотом у руках, Аліна повільно опустила склянку. На її ідеально нафарбованому обличчі розповзлася єхидна посмішка. Її подружки, що сиділи поруч, вмить затихли й приготувалися до видовища.