Розділ 11. Смерть, але…

 Довго йдучи, Ніколь замучилась. І ще й ці всі переслідування. Тобто, її ніхто не преслюдував, але відчуття було саме таким. А тут ще й тварини почали все частіше нападали. І це давало надію, що замок досить близько. Як тут, вона згадала, що Дженніфер говорила про цей Вимір. Тут і мав бути лише один замок. Проте там вже точно не могло бути допомоги, адже там і жив той самий Король. Цей моторошний світ деталі більше не подобався дівчині. І єдиним фактом чому Ніколь йшла туди, куди не хотіла – дізнатися всю правду і всі деталі, як і обіцяла їй Дженніфер. Хоча все було надто очевидно. Ця жінка ніколи й нічого не обіцяла своїй дочці. Тим більше, вона точно не розкаже про свої секрети якісь там дитині. Але Ніколь просто надіялася і все. Ну й звичайно вона все таки десь у глибині душі прагнула врятувати Всесвіт і стати геройкою. От тільки помирати не дуже хотілося. Ніхто б не хотів померти заради когось. А тут ще й заради всіх людей, більшість яких Ніколь не знала і ніколи не бачила. Проте попри все ця дівчина йшла все далі та далі, шукаючи потрібен шлях. І вона таки знайшла його. Правда ж, це вже коштувало Ніколь чимало. Дівчина вже була виснажена та поранена. І ще й без магії. Але вона зробила так як би ніхто інший не зміг: просто пішла на вірну смерть. Чи це була не Ніколь. Таки це була не вона. Точніше дівчина була при тямі, але щось невидиме тягнуло її до замку. І таки доведеться боротися в двічи а той і в сотні разів сильнішим за себе ворогом. До того ж, зараз сили Ніколь дорівнювали нулю. Але вона не планувала здаватися так легко. І просто почала думати про те, що можна начаклувати щоб побороти Короля. І таки сила думки допомогла. Ніколь зраділа цьому і вже була готова зайти в замок як тут вискочили ще якісь ведмеді. Вони були чорними, а навколо них сяяла зелена штука. Мабуть, це була магія. Але й це не зупинило цю відважну дівчину. Ніколь якось поборола їх, але була впевнена, що далі не варто йти. Ці звірі явно були створені магічним чином. Проте не це лякало дівчину. Ніколь боялася того, що магія може не спрацювати під час бою і через це її вб’ють у першу з секунду. Проте відступати було пізно. На темному фоні з’явився, мабуть, Король. Цього Ніколь не могла знати точно, але знала що хто б то не був його треба здолати. І тільки-но вона спробувати завдати удару, як тут він прилетів у відповідь. І це ще дівчина навіть не почала застосовувати магію. І Король попросту почав зловтішатися.

– Ну привіт! Ти все одно здохнеш! Здайся, доню. І чого тебе тільки мама вчила. Та можеш не відповідати – я все знаю. 

Ні за що! - відповіла Ніколь. Але слова Короля їй не дуже сподобалися. Це було вже занадто дивно. Ще й Дженніфер постійно мовчить, якщо запитати щось чого вона не хоче розповідати. І все одно попри все Ніколь завдавала удару знову і знову, хоча це в неї не дуже виходило. І ось дівчина вже була за крок до смерть, як тут з'явився ще хтось. Звичайно ж, Ніколь зразу націлилась на неї. Раптом ця дівчина кудись перемістилася. Це вже не був темний світ, а якийсь білий простір.

– Так, от я прийшла тобі допомогти. Дженніфер телепатично попросила допомоги в мене. І я таки допоможу. Король мене не бачить і це зіграє на нашу користь. Тільки давай швидко перемагай, бо я не зможу вічно бути невидимою. Взагалі зараз я слабка і мене вистачить лише на якихось двадцять хвилин. Але я в тебе вірю. – сказав чийсь голос. І нарешті Ніколь знову почала вірити в себе. Їй таки вдалося виграти та не померти. Хоча за смерть було ще рано говорити. Зараз ця дівчина могла померти у будь-яку секунду. Ніколь була занадто слабка. На щастя, жінка, яка помагала швидко відкрила портал і доставила дівчину додому. І ще жінка пообіцяла пізніше зцілити її, але спочатку їй треба було повернути хоча б якісь сили. Це й не дивно. Король виявився вже аж занадто сильним.