Розділ 6. Спогади…

Як виявилося, невідомий напрямок – портал. Але куди саме Ліна ще не знала. Та й сама Дженіфер, мабуть, теж. Це й не дивно. Зараз магія жінки була надто слабка.Точніше її взагалі не було. Тобто, зараз вони знаходились невідоме де. Проте, попри все, Ліна найбільше хотіла знати про те хто ж вона насправді. Тому далі почала розпитувати Дженіфер.

– Якщо коротко, то я твоя мама і ти повинна врятувати світ. – сказала та.

– А детальніше можна? – спитала Ліна.

– На це немає часу. Головне більше нікому не кажи про те, що теба звати Ліна. Взагалі це якесь дивне ім’я. 

– Та звичайне ім’я. 

 І тут Дженніфер раптом приклала свою руку до лоба Ліни. В один момент дівчина згадала все: від народження до свого обов’язку врятувати всі світи. Але, на жаль, інформації було дуже багато. І через це Ніколь втратила свідомість. Ну, принаймні вона так думала. Зараз навкруги все було темно. І тільки якесь світло вдалині виблискувало яскраво червоним. Потім з’явилися крики людей. І ще якісь штуки, схожі на зброю. Не важко було здогадатися, що це все натяки на якусь давню війну. Мабуть, це таки й була війна. Але цього Ніколь не могла знати напевно. Та й взагалі зараз вона не могла нічого зрозуміти. Тому вирішила знову звернутися за допомогою до Дженіфер. Але та кудись зникла. Залишилася лише записка. На ній писало:  « Я вернуся дуже скоро, мені треба вирішити деякі справи». На жаль, там не було вказано ані датич ані місця куди пішла чи куди повернеться Дженіфер. Тому доведеться просто чекати і надіятися. Але тут знову з’явився якийсь силует. Це був той же що й вдома і той що в лікарні. Раптом навкруги все стало кроваво червоним. І знову одні люди, вбивають інших. Як тут …

– Ніколь, пішли. Тільки не загубися. А то ще застрягнеш в якомусь з вимірів. Я не хочу тебе знову втрачати. – сказав чийсь голос. Дівчина зразу ж впізнала хто це. Тепер голос цієї людини їй був вже надто знайомий. 

– Зачекай, я вже біжу! – вигукнула Ніколь. Тепер голос Дженіфер, який вона недавно чула, дівчина впізнає серед тисячі і навіть мільйон інших голосів. Чомусь саме зараз вона згадала абсолютно все своє минуле життя і вже почала забувати теперішнє. Але Ніколь думала, що це на краще. І, мабуть вона й так вже мертва в тепер такому чужому для себе світі. В принципі цій дівчині вже було все одно на всіз людей. Тепер Ніколь має абсолютно інше, але таке знайоме, життя. Дівчина, як і колись, є відьмою. І саме вона повинна врятувати цей і всі інші світи. Правда Ніколь ще не знала як це зробити. Цього дівчина поки що не згадала. Або ж цього й не мало бути в її пам’яті. Та й впринци є Дженіфер, яка допоможе. А поки що треба жити і радіти. Що й збирається робити Ніколь.