Розділ 5. Я не я?

 Ліна настільки довго думала, що вже й вечір настав. Але все одно спати дівчина не хотіла. З усього її найбільше дивувало те, що батьки не приходять до неї. І взагалі навколо було занадто тихо, як для дитячої лікарні. Мабуть, це не була лікарня. Але ж Ліну привезли саме в лікарню. Тому по-іншому не могло й бути. Хоча в цьому дівчина, на жаль, не могла пересвідчитись. Їй залишилося лише вірити, що це лікарня, і в те, що батьків повідомили. І якби це все не дивувало Ліну, вона ні про що не могла дізнатися. Це було вже надто нереальним. Хоча тепер для ціє дівчини не існувало межі між реальним і нереальним. Для неї, все було в змішаному порядку. Було дивно вірити в привидів та відьом, але, з іншого боку, не хотілося вірити в свою неадекватність. Ліні вже все реально набридло, і вона просто викрикнула:

– Дженніфер, чому не ти можеш зникнути з мого життя!? Просто помри! Я тебе ненавиджу! Я ненавиджу весь світ! Здохніть всі!!!

 І тут, раптом з’явився жіночий силует.

– Що трапилося? Надіюся, що це щось важливе. Я ненавиджу тих, хто мене просто так кличе. – сказала Дженіфер. Таки це була вона. І Ліна не розуміла чому зі всіх, кого вона знає, це має бути саме ця особа. Тому знову почала кричати.

– Тихо ти, я все поясню. – почала заспокоювати її Дженніфер.

– Гаразд, скажи тоді чому я. Чому зі всіх людей ти обрала мене? Ти реально мене вб’єш? Навіщо? – почала розпитувати Ліна. І чомусь її питання були безглуздими.

– Це просто. Я не вбивця, а точніше вбиваю лише поганих людей. Я захищаю людей. І не маю на меті зашкодити комусь з них. І тобі теж. І взагалі ти повинна знати, що я тебе шукаю вже дуже багато років. До речі, ти моя дочка. І тебе звати Ніколь.

– Як це? Це брехня? Я Ліна. І я звичайна дівчина. І ні я не відьма.

– Так ти, і саме ти відьма. А і ще треба врятувати наш світ. Та й взагалі не тільки наш. Я тобі все поясню, але поки що треба мені сховатися. Я більше не невидима, бо багато часу провела у цьому світі. Моя магія більше не діє. Так що допоможи мені.

– Окей, тоді залазь під ліжко. Ніхто туди дивитися не будуть. Але я від тебе не відчеплюся. І де б ти не була, я все одно тебе знайду.

– Добре, добре.

 І вже за мить до палати увійшла медсестра. Вона якось дивно глянула на Ліну. Ще чомусь заглянула під ліжко.  І саме зараз Дженіфер щось крикнула та потягнула Ліну, тобто Ніколь, у невідомому напрямку.