17.

Карина дуже скучила за братом і за домом, тому вирішила зробити сюрприз і, нікого не попереджаючи, одразу ж після круїзу взяла квиток і на два дні прилетіла до України. Тож одного не дуже прекрасного суботнього ранку просто вийшла з таксі на поріг нашого будинку. І вже сама шоковано зустріла мене за столом у компанії Ярослава і Євгена. Хоч ми досі не перекинулися з моїм чоловіком і парою слів, та все ж я не порушувала традиції снідати разом.
На кілька митей у приміщенні запанувала цілковита тиша - ми були абсолютно не готові до її появи.
Тому й не дивно, що першою відмерла саме сестриця:
- Хто б мені пояснив, що тут відбувається?
Ярослав вимучено засміявся, відкочуючись від столу і прямуючи до Карини:
- Оце так сюрприз! Страшенно радий тебе бачити, сестро! Дозволь представити тобі свою дружину Емілію!
Говорячи це, Заремський кинув невпевнений погляд у мій бік. Певно побоювався, що я можу щось утнути. Звісно, ми ж домовлялися про гру перед Кариною ще до того, як він показав своє справжнє обличчя. І я б з радістю підставила його перед сестрою, якби була впевнена, що мені не прилетить. Але ж ні, я могла отримати аж більше, бо подруга вважала себе якоюсь мірою відповідальною за мене.
- Що?... Як?... Але ж... Коли?...
Карині явно забракло слів, що на моїй пам'яті траплялося вперше. Я аж засміялася від такого її розгубленого вигляду і, трохи вагаючись, підійшла до Ярослава і поклала руку йому на плече. Мої пальці тут же накрила тепла долоня, а до передпліччя притулилася щока зі шрамом. А бодай тобі! Чому він такий лукавий? Ось - добрий, чуйний і лагідний, а наступної миті, щойно йдеш наперекір, перетворюється на непримиримого деспота.
Наша поведінка змусила Карину кілька разів розкрити й закрити рота, аж поки у неї не сформувалася зв'язна думка:
- Ти ж його ненавиділа! - звернулася вона до мене.
- Ну-у, - протягнула я, знизуючи плечима. - Не змогла встояти перед його харизмою.
Певно, сказала правильно, бо отримала легенький поцілунок у зап'ястя.
- І давно ви водите мене за носа?
- Близько року, - відповів Яр.
А я підхопила:
- Зіштовхнулися у місті. Ярослав мене підвіз. Обмінялися телефонами. Потім кілька разів зустрілися...
- І зрозуміли, що нам цікаво разом, - продовжив мій чоловік.
Як же складно у нас виходило брехати!
- Чому ж мені не сказали? Я б тільки пораділа, що моя краща подруга і єдина рідна мені людина порозумілися та навіть вирішили одружитися.
- Лія боялася, що ти даси їй прочуханки. А я в усьому підтримую мою дружину.
- Ну добре, з цим розібралися. Я, до речі, давно підозрювала, що ти небайдужа до мого братика, - хитро підморгнула мені дівчина.
Серйозно?! З чого вона це взяла?
Карина ж продовжувала:
- І я справді рада за вас. Але пропущеного весілля я вам не пробачу!
- Та не було ніякого весілля, - вступився за мене Яр. - Лише розписалися.
- Добре, вмовили. Не буду сердитися, конспіратори. Нагодуєте?
- Сідай. Жеко?
- Зараз я докладу приладдя, - підхопився на час забутий помічник.
Ми ж знову рушили до своїх місць за столом, як Карина раптом зойкнула:
- Братику, чому ти?...
- Руку потягнув, - швидко кинув Ярослав через плече, не чекаючи закінчення запитання.
Як вона це зрозуміла? Я, наприклад, жодних змін не бачила. Чи просто не бажала бачити, все ще сердита на нього?
Цілісінький день ми провели разом. Спілкувалися та насолоджувалися компанією, бо і я, і Ярослав, і навіть Євген дуже скучили за Кариною. Більшою мірою слухали про її пригоди під час круїзу та переглядали сотні якщо не тисячі фотографій. Напруга між мною та Ярославом на якийсь час притихла, тому день пройшов просто казково. Надвечір ми разом піднялися нагору і почали розходитися по своїх кімнатах. Я згадала стару традицію цілувати свого чоловіка при прощанні у пошрамовану щоку, тож і тепер схилилася для поцілунку.
І тут же отримала коментар від Карини:
- От ще тільки облизуватися при мені не потрібно!
- Йди, куди йшла, - відбив Ярослав і сам притягнув мене для поцілунку, навіть собі на коліна всадив. Уже майже в губи шепнув «Так треба» і вп’явся в мої вуста. Божечки, як же я скучила за цими відчуттями! Хоч яка сердита не була, а віддалася поцілункові з усією невитраченою пристрастю. А потім, коли ми відсторонилися, підскочила на ноги й прожогом кинулася до своєї кімнати.
Навіть не помітила, що двері до Карининої спальні залишилися прочиненими, а дівчина з цікавістю спостерігає за сценою.

На ранок, прямо за сніданком, Карина безцеремонно випалила:
- Чому ви не спите разом?
Я похлинулася від такої прямоти, тому мала змогу не відповідати одразу ж на поставлене запитання і придумати хоч якусь відповідь. Щоправда, думки не бажали збиратися докупи.
На допомогу прийшов Ярослав:
- Карино, ну ти ж чудово знаєш, який у мене сон. Не призначений я для спільної ночівлі, - Ярослав поплескав себе по ногах. - Я ж не дам Лії не те, що виспатися, а навіть заснути. Ми спробували й зрозуміли, що нічого з того заміру не вийде.
Я тільки ствердно закивала головою, продовжуючи натужно кашляти.
- Але ж сексом ви займаєтеся? – продовжувала ця невгамовна.
- А ти хотіла б послухати наші стогони та крики? – провокативно запитав Яр.
Я ж, тільки-но відкашлявшися, знову похлинулася, тепер вже повітрям. Щоки запалали, мов маківки. Але брат із сестрою немов не помічали, що зі мною коїться. Лише Ярославова рука спіймала мою під столом і на мить стиснула.
Карина ж, як ні в чому й не було, продовжила:
- Я б хотіла бути впевненою, що у вас все гаразд у всіх сферах подружнього життя. Мені вчувається певна напруга між вами. От я й намагаюся зрозуміти її причину.
- Причина проста: це ти, - знизав плечима Яр.
Та вони своєю поведінкою точно призведуть до моєї смерті – я знову силкувалася вдихнути.
- Я? Чим я вам заважаю?
- Нічим. Але ми не знали, як ти сприймеш наш надто палкий потяг один до одного, тому й вирішили стримуватися.
У кутку коло кавоварки пирхнув Євген. Так-так, сестриця не соромилася з’ясовувати деталі навіть за його присутності.
- Стримуватися? Женько, - звернулася Карина до хлопця. – Вони тут що, оргії влаштовують?
Та скільки ж можна?! Я знову вдавилася.
Ярів помічник знизав плечима:
- Свічку не тримав, не знаю. Вночі я обираю спати, а не відстежувати чиєсь сексуальне життя. Чого й тобі раджу.
Молодець, Женю! Карина пирхнула у відповідь, проте продовжувати не стала.