Розділ 20

Часом події змінюють одна одну так швидко, що й не помітиш. Ось, наприклад, сидів собі в офісі, попивав тепленьку каву, а вже за годинку мчиш у іншій області на авто, тікаючи від досі тобі незбагненного.

Не скажу, що Ангеліна того дня й справді сиділа в офісі, бо таки нарешті знайшла роботу. Але пропозицію про працевлаштування вона таки отримала і не аби-де, а в самісінькому центрі Києва. Звісно, для неї це був не показник, а от ім’я загальновідомого туристичного журналу «Краса навколо» таки змусило підхопитися з місця та метушливо забігати квартирою, збираючись на співбесіду.

Добре, що Макара Яковича не було вдома. Коли повідомлення надійшло на пошту дівчини, вона якраз поверталася до квартири після розмови з Максом. Звісно, через Тіма Ангелінине перше кохання вже не хотіло продовжувати оповідь, але от посміятися над минулим вони таки добряче встигли.

Ще досі з посмішкою на губах вона так і піднялася до їхньої з батьком квартири. А от вже тоді вона згасла. Звісно, Ангеліна пам’ятала про їх ранкову розмову й частково навіть хотіла вибачитися, але незрозуміла образа заполонила її душу. Тато міг стримати маму, захистити – ось, що крутилося в неї в голові. Але одночасно з цим з’являлися суперечливі думки. Фактично в даній ситуації взагалі не було винних. Та й тато, як не дивно, таки послухав її і відсторонив Тіма від справ. Тож частково він пішов назустріч, чого не робив вже як мінімум кілька років.

Ангеліна прошмигнула до квартири й одразу опинилися під суворим поглядом Макара Яковича Підгірняка. Чоловік мовчки сидів навпроти вхідних дверей ще з моменту її «втечі». Не зрушив з місця ані на секунду. Чекав. Навіть коли Артур приходив нічого не змінилося. Хіба лише зателефонувати встиг до відділку й віддати наказ. Знав, що донька може помилятися, але все одно зібрала досить вагомих доказів, щоб висувати підозри.

Сивочолий чоловік мав єдине багатство й ні за що на світі не хотів його втратити. Готовий був просити пробачення за що завгодно, аби лише Ангеліна не гнівалася. Але й цього не було потрібно – дівчина підійшла до батька та обійняла його так міцно, як тільки могла. Фактично, будь-яка їх сварка чи суперечка так і завершувалася. Ніхто не міг довго тримати образ.

А ще й прийшов той несподіваний лист. Пропозиція роботи від відомого журналу здавалася незбагненним подарунком долі, за який комусь та й потрібно було подякувати. Бігаючи по квартирі в роздумах, Ангеліна все частіше позиркувала на батька з загадковою усмішкою на вустах, але він був неначе кам’яною скелею, з якої нічого не витрусиш. Залишалося чекати, коли ж проговориться, що дівчина успішно й робила.

Макар же Якович і гадки не мав за пропозицію роботи для доньки. Але якби дізнався… Ох, не дав би вийти з квартири точно. А для гарантії безпеки ще й найняв би найнадійніших охоронців, адже навіть поліцейським не довірив би свій найбільший скарб – доньку.

Чого ж було боятися? О, для цього було чимало причин, але повернімося до того моменту, коли Ангеліна настільки захопилася зборами на співбесіду, що не помітила як тато вийшов з квартири.

Дівчина все бігала зі своєї кімнати у коридор, щоб поглянути на себе в дзеркало на повен ріст, постійно приміряючи свої старі костюми. Але давалося взнаки те, що Ангеліни тут не було два роки. Всі піджаки та сорочки стали замалими, тож довелося таки повернутися до єдиного костюму, якого вона привезла з собою. Не хотілося мати ніяких асоціацій з попередньою роботою, проте що ж поробиш…

Чомусь Ангеліні й на думку не спало, звідки такий поспіх. Чому всім людям відправляють пропозиції хоча б за добу, а їй за кілька годин до зустрічі дівчину геть не хвилювало. Руки й ноги тремтіли через те, що вона боялася не виправдати очікувань. Особливо зважаючи на те, що й досі думала, що це діло батькових рук. І тут вже навіть не злилася, що він знову допоміг з працевлаштуванням, все-таки це був журнал про який вона мріяла вже дуже давно. Дівчина змалечку хотіла подорожувати світом, робити чудові фото та описувати власні враження, тож і зараз не збиралася відмовлятися від такої можливості.

Коли вже захекана дівчина піднімалася на третій поверх потрібної будівлі, їй то чомусь і на думку не спадало, що тут навіть натяку немає на улюблений журнал. Ба більше – це була копія того місця, до якого вона приїхала, стежачи за Тімом і цього разу за жертву обрали її.