Розділ 10

Великі лапаті сніжинки поволі вкривали все довкола м’яким білосніжним покривалом. Пронизливий вітер грався ними, підкидаючи в повітрі та створюючи невидимі мережива. Надворі ставало все холодніше й холодніше.

Ангеліна вже давно почала тремтіти, кутаючись у свій досить тонкий рожевий пуховик. Та хоч їй здавалося, що вона вже не відчуває ніг, дівчина й досі стояла під вікном спортзалу, стежачи за напруженою грою. І як інакше, коли сьогодні на майданчик знову вийшов він.

Гравці постійно пробігали перед вікнами чи просто прикривали спинами його, Макса, але дівчина терпляче чекала, коли ж знову зможе побачити цей впевнений погляд, майстерні удари по волейбольному м’ячу та почує черговий викрик «я». Часом останній просто ненавиділа, особливо на уроках фізкультури, адже Макс примудрявся грати за всю команду сам.

Але коли знову дивилася на однокласника, не могла відвести закоханого погляду. Здавалося б, що тут красивого – майже постійно спітнілий, бо весь час проводив на волейбольному майданчику. Та й фігурка така собі, адже полюбляв смачно попоїсти. Але постійно ось так приходила під вікна й просто дивилася. Попри погоду. Без перерв. Не зважаючи на втому та часом просто скажений біль у ногах.

І так вже було кілька років. Ще з того самого моменту, коли він якось запросив її до себе в гості й вони були сам на сам. Нічого особливого – він вирішив показати давній подрузі нову комп’ютерну гру та пригостив печивом, яке вона полюбила одразу. Як і чомусь його. Саме того моменту, хоч вони й були знайомі практично з народження.

Ангеліна полюбила в Максові все – від неприродньо постійно завихреного волосся, яка б стрижка в нього не була, до дивного стилю у вбранні. Хоч у його батька, окрім журналу ще й був власний магазин одягу, він не гребував сходити до секонду чи просто розкопати десь такі речі, яких вона ніколи навіть не бачила.

Смішно, але він якось по секрету розповів їй, що закоханий у їх же однокласницю – Марину. Ангеліна ж чекала, що це буде вона. Довго й терпляче, як тоді, коли вкотре мерзла під стінами спортзалу. Дівчина практично весь свій вільний час була поруч та навіть примудрилася стати Максовою партнеркою по танцях. Але більшого так і не досягла. Залишалося лише спостерігати за карооким красенем та просто бути подругою. Але навіть у такій якості вона залишилася з ним ненадовго.

З моменту смерті його матері, він почав віддалятися. А тоді прийшли нові друзі, нова компанія й нікому Ангеліна не була потрібна. Він навіть не запитав банального «Як ти?», коли вона також втратила маму. І от лише тоді Ангеліна зрозуміла, що він просто її однокласник та не більше. А тоді припинилися навіть банальні вітання.

Пізніше якось декілька разів вона бачила його в компанії нових друзів. Дурнуваті смішки та образи – це все, що вона почула у свій бік. Не від Макса. Але ж він просто стояв і дивився. Той момент став для неї останньою краплею. Того дня він і зайняв позицію «знайомого незнайомця».

Що ж сталося, коли вона побачила його машину, розтрощену на друзки? Ангеліна просто відчувала злість. Не вперше Макс вляпався в таку ситуацію. Хоч би трішки подумав про своє життя, почуття оточуючих, але ж ні. Як і колись.

А тепер, коли в неї була можливість втягнути у все це Макса, Ангеліна не стала. Могла б сказати, що це тому, що він уже й так, здається, вляпався по самі вуха, але нехай краще подякує тим почуттям, які панували в її сердечку колись. Доведеться таки його відшукати та розпитати про все, а там вже побачить, що робити.