Глава 12. Грішник

Припаркувавши свою спортивну автівку біля службового входу гіпермаркету, Денис заглушив двигун. В голові вирував хаос, але відверта розмова з Аліною зняла свинцевий тягар з серця. Несміливе зізнання дівчини стало несподіванкою, проте розбудило в грудях щось незнайоме і дуже гаряче. Денис мучився цілий тиждень. Запитував себе, чи має право зробити наступний крок. Розумів усі наслідки. Але втриматися не зміг.

Збоку відчинилися двері службового входу, випускаючи на вулицю Аліну. Денис вийшов з машини і рушив назустріч дівчині. На щоках Аліни одразу з’явився тендітний рум’янець, який надав її карим очам особливого теплого кольору.

— Привіт, — Аліна посміхнулася, червоніючи ще дужче.

Денис мовчки обійняв її, припадаючи до бажаних губ ніжним поцілунком. Аліна несміливо огорнула його обома руками під розстебнутою курткою, відкриваючись назустріч. Денис цілував її, втративши відчуття реальності. Аліна була дуже теплою. Її поцілунки були особливо солодкими. Ніжними та до мурах п’янкими. Денис почувався грішником, який нахабно торкається чистої невинної душі. Але шляху назад вже не було.

— Скучила, — прошепотіла Аліна біля його губ.

— Я теж скучив, — Денис упіймав її погляд. — Страшенно.

— Чому розстебнутий? — Аліна ковзнула долонями по його грудях. — Холодно.

— З тобою не холодно.

— Куди ми поїдемо?

— Спочатку вечеряти. А далі побачимо, — Денис обережно відгорнув з її плеча розпущене темно-руде волосся. — Я ще один поцілунок хочу.

Аліна посміхнулася і сама потягнулася до нього. Денис знову нахилився до дівчини, проте торкнутися її губ не встиг.

— Не зрозумів... Якого біса, Ден?!

Аліна перелякано смикнулася, розвертаючись на різкий чоловічий голос, що нахабно зруйнував усю романтичну чарівність миті. Денис втримав дівчину в обіймах і перевів погляд на Руслана, який завмер поруч наче статуя.

— Ти що робиш? — сірі очі Руслана нагадували важкі грозові хмари, які от-от мусили випустити темну бурю. — Зовсім здурів?!

— Руслане, — Аліна вислизнула з обіймів Дениса і зробила крок до брата. — Спокійно. Ми з Деном тепер…

— Натка набридла? Вирішив з моєю сестрою розважитись? — Руслан тиснув Дениса важким поглядом. — Зуби зайві виросли, Ден?!

— Я поясню, — Денис перемкнув увагу на Аліну. — Почекай в машині, добре?

Аліна стурбовано зиркнула на похмуре обличчя брата. Проте слухняно підійшла до спортивної автівки та сіла на переднє пасажирське сидіння, зачинивши дверцята. Денис зробив крок до Руслана, який пропалював його гнівним поглядом. Було зрозуміло, що ця розмова неминуче відбудеться. Денис знав, як сильно Руслан любить молодшу сестру. І підготувався до пояснень.

— Дівчата в місті закінчилися, Ден? — процідив Руслан, стискаючи кулаки.

— Аліна має до мене почуття, — Денис тримав його погляд.

— Алінка? До тебе бабія? — сірі очі Руслана остаточно потемніли від гніву. — То ти її ще й спокусив?!

— Думаєш я міг таке зробити? З твоєю сестрою? Серйозно, Рус?!

— У тебе дівчата лише для розваг. Вирішив Алінку в колекцію додати?

— Алінка не розвага для мене, — твердо промовив Денис, вдивляючись в його похмуре обличчя. — Я її з дитинства знаю. Ми росли разом. Вона твоя сестра.

— Але ти все ж вирішив з нею переспати?

— Це зовсім інше.

— Інше значить? А про мою сестру ти подумав?! — Руслан стиснув кулаки. — Трясця, Ден! Це ж Алінка. Сама невинність. Як ти взагалі посмів?

— Ти знаєш, як я до неї ставився. Але…, — Денис тихо зітхнув. — Вона зізналася, Рус. Я не знаю, як у неї виникли почуття. Але не хочу робити їй боляче. Я на неї іншими очима поглянув після повернення. Завжди дитиною її вважав, а тепер… Не знаю, що зі мною коїться. Але відштовхнути не можу, всередині щось не дає. Розумієш?

— Твої наміри, — голос Руслана дзвенів напругою. — Переспиш і покинеш?

— Я не торкнуся її. Допоки не розберуся з тим, що відчуваю. Даю слово, Рус.

— І я мушу вірити, що ти дотримаєш своє слово?

— Я колись не дотримував? Хоч раз таке було за двадцять років нашої дружби?

Руслан замовк, зчепивши зуби. Темна буря в його сірих очах поступово втрачала свою руйнівну силу, але затишшя не було і близько. Денис розумів, що ризикує втратити найкращого друга. І так само розумів, що не зміг би інакше.

— Якщо скривдиш її… Я особисто тебе придушу, Ден.

— Не скривджу. Я дав тобі слово, Рус.

Руслан мовчки розвернувся і рушив до своєї автівки. Денис теж підійшов до своєї машини, відчинив дверцята і сів за кермо, відчуваючи на собі схвильований погляд Аліни.

— У тебе дуже турботливий старший брат, — Денис повернув голову до дівчини та трохи посміхнувся. — Їдьмо вечеряти.

На місто повільно опускався прохолодний вечір, запалюючи прозоре осіннє повітря вогниками ліхтарів. Денис привіз Аліну в ресторан французької кухні. Сівши за столик в затишному куточку зали, вони обрали страви та зробили замовлення. Відпустивши офіціанта, Денис перевів погляд на Аліну. Дівчина посміхнулася, а на її ніжних щоках знову з’явився рум’янець. Денис підсунув свій стілець ближче, огортаючи долонями тендітну дівочу руку.