Глава 10. Відкрити серце

Допивши теплий солодкий чай, Аліна відставила чашку на стіл і тихо перевела подих. Понеділок завжди був важким днем, але сьогодні думки взагалі гуляли дуже далеко від навчання. Аліна постійно згадувала свою ніч у квартирі Дениса. Його затишні обійми, оксамитовий голос. І п’янкий поцілунок, який змінив усе. Ці спогади мучили серце, гнітили настрій. І Аліна не знала, що з ними робити. 

— Алінко, — пролунав поруч дівочий голос. — Ну скільки можна?

Аліна повернула голову і зупинила погляд на серйозному обличчі Насті. Простора їдальня університету була заповнена студентами як і завжди під час великої перерви. Проте дівчатам вдалося зайняти столик і тепер вони неквапливо завершували свій обід, допиваючи чай.

— Я в нормі, Насть.

— Угу, я бачу, — буркнула Настя, відгортаючи з плеча своє довге темне волосся. — Ох і падло цей Антон! Як же вчасно мій старший братик втрутився.

— Ден врятував мене від найгіршого, — Аліна витягнула телефон і розблокувала екран. — Але на душі досі гидко.

— Не пише? Слухай, якщо цей мерзотник буде вибачатися…

— Не звик Антон вибачатися. Та навіть якби вибачався, — Аліна сховала телефон назад в сумку. — З ним крапка. Давай змінимо тему. У тебе останнє заняття зараз?

— Якби ж то! — Настя демонстративно закотила вгору свої карі очі. — Нам додаткове практичне з англійської поставили, уявляєш? Взагалі здуріли!

— Не жаліють викладачі вас лінгвістів.

— Якщо у мене на третьому курсі така халепа, то що ж на п’ятому буде? Заздрю тобі. Останній рік і кінець тортурам. А мені ще мучитися.

— У тебе все вийде. Перерва закінчується. Підемо?

— Угу, — Настя підвелася з-за столу, розправляючи коротку широку спідницю своєї темно-синьої сукні. — Ех, з ким я наступного року буду обідати на великій перерві? Тебе вже не буде.

— У тебе одногрупниці є, — Аліна підхопила зі спинки стільця свою темну куртку і рушила до виходу з їдальні слідом за подругою.

— З ними нудно. Вони лише про мужиків говорять. Наче інших тем немає.

— Ми теж витратили всю перерву на розмову про мужика з ім’ям Антон.

— Пф! Та який він мужик? Одоробло ходяче, — Настя фиркнула і зупинилася під стіною коридору. — Тобі куди?

— Туди, — Аліна схрестила руки на грудях, прикритих світло-сірою тунікою та вказала пальцем на двері за кілька метрів попереду. — А тобі?

— На четвертий поверх. Я зателефоную ввечері. А ти не сумуй. Жоден мужик у світі не вартий наших нервів.

Настя підморгнула дівчині та поспішила до сходів. Аліна провела її поглядом і рушила до аудиторії, у якій мусило відбутися останнє на сьогодні заняття. Якби ж Настя знала, що причиною цього суму є її старший брат… Аліна розповіла подрузі про ситуацію з Антоном у клубі, але нічого не сказала про продовження вечора у квартирі Дениса. Цей момент не хотілося розповідати нікому. Він був особливим. Занадто інтимним. Хоч і абсолютно неправильним.

Останнє заняття здавалося нескінченно довгим. Почувши у коридорі дзвоник, Аліна зітхнула з полегшенням. Склавши речі в сумку, вона швидко натягнула куртку і вийшла з кабінету разом зі своїми одногрупниками. Коридор був заповнений студентами, які рухалися у всіх напрямках наче мурахи. Аліна швидко спустилася на перший поверх і вийшла на вулицю.

Осінній день був прохолодним і похмурим, затягнувши небо хмарами. Руслан іноді забирав Аліну після занять, але сьогодні попередив сестру, що поїде на ділову зустріч. Він теж знав лише про те, що трапилося в клубі. Аліна була навіть рада, що добиратися на роботу доведеться самотужки. Порив пронизливого вітру огорнув дівчину холодом, нагадавши про те, що вона не застебнула куртку. Проте Аліна перестала звертати на це увагу, коли випадково повернула голову і побачила Дениса.

Серце на мить завмерло в грудях і різко рвонуло з місця, неначе намагаючись втекти. А Аліна зупинилася, не в змозі зробити жодного кроку. Денис стояв біля своєї темної спортивної автівки, спираючись спиною на зачинені водійські дверцята. Він дивився в інший бік, але вже за мить повернув голову та упіймав погляд дівчини. Аліна перестала дихати. А Денис почав наближатися, тримаючи її погляд. Спокійно і впевнено. Аліна дивилася на нього наче загіпнотизована. Пам’ять чітко зберегла болючі слова, які отруїли душу образою. Але вперте закохане серце раділо наче божевільне.

— Привіт, — Денис зупинився біля дівчини.

— Привіт, — тихо відгукнулася Аліна, не в змозі відвести від нього очей.

— Чому розстебнута, мала? — Денис зітхнув, підійшов ближче та вправно застебнув її куртку. — Вітер холодний.

Аліна не встигла нічого відповісти. Боковий зір помітив поруч добре знайому дівочу постать. Натка налетіла на Дениса наче вихор і з радісним писком повисла на його шиї.

— Ааа, Денчик! Привіт! По мене приїхав?

Серце боляче стиснулося в грудях і Аліна опустила очі. Мета візиту Дениса одразу стала зрозумілою. Аліна навіть розсердилася на себе за наївність. Як можна було подумати, що Денис приїхав до неї? Мабуть, він вже помирився з Наткою і тепер повезе її до себе, щоб…

— Я не до тебе приїхав, Натко, — Денис спокійно відліпив дівчину від себе.