Глава 7. В гостях

Покинувши світлу кабіну ліфта, Аліна вийшла на сходовий майданчик слідом за Денисом. Вона ніколи не була у його квартирі. Але багато чула про неї від Натки. Денис витягнув ключі і відчинив двері. 

— Заходь, мала.

— Ти міг відвести мене до батьків, — Аліна нерішуче зустріла його погляд.

— За місто? — Денис хмикнув. — Не маю жодного бажання кататися.

— Я б могла поїхати до Руслана. Він живе у місті.

— Руслан може бути не сам. Хочеш завадити старшому брату приємно провести вечір п’ятниці? — Денис втомлено зітхнув, вказавши рукою на відчинені двері. — Заходь вже. Чи до ранку стояти будемо?

Аліна зітхнула і слухняно зайшла в темний передпокій. Денис увійшов слідом за нею, увімкнув світло і замкнув двері зсередини. Аліна зацікавлено озирнулася навколо. Передпокій здавався досить просторим, а його стіни були оздоблені темно-сірою гіпсовою плиткою, що імітувала цеглу.

— Я ще ніколи не була у тебе в гостях.

— Ласкаво прошу, — буркнув Денис, знімаючи куртку та взуття.

Аліна повісила сумочку на вішалку і стягнула чобітки. Роздратування Дениса було видно неозброєним оком і це гнітило. Аліна почувалася винною за те, що додала йому клопоту.

— У моїй квартирі міцні двері, — тихо промовила вона, розстебнувши куртку. — І надійний замок. Навіть якби Антон прийшов…

— Жодних «якби», мала, — Денис підійшов до неї, допомагаючи зняти верхній одяг. — Сьогодні ночуєш у мене. Так безпечніше.

Аліна зрозуміла, що сперечатися марно. Денис повісив куртку на вішалку, підхопив дівчину за руку та потягнув її за собою вглиб квартири. Зупинившись на порозі першої кімнати, він увімкнув світло.

— Це вітальня.

Аліна побачила простору кімнату з канапою, двома кріслами та телевізором на стіні. Але найбільшу увагу привернуло величезне панорамне вікно. Воно займало весь простір від підлоги до стелі, відкриваючи гарний краєвид на мерехтливі вогні нічного міста. Аліні хотілося помилуватися ними. Але Денис знову вивів її в коридор і відчинив двері іншої кімнати, вмикаючи там світло. 

— Спатимеш тут. А я у вітальні.

Аліна поглянула на велике застелене ліжко. Мозок одразу нагадав про Натку, а уява яскраво намалювала все, що відбувалося між нею та Денисом у цій кімнаті. Серце щемливо стиснулося в грудях і Аліна опустила очі, звільняючи руку з теплої чоловічої долоні.

— Я б хотіла лягти у вітальні.

— Чому? — Денис здивовано вигнув брову.

— Це твоє ліжко, — Аліна почала червоніти, відчуваючи на собі його допитливий погляд. — І ти тут… Часто був не сам. Я… не хочу тут спати.

— Спокійно, мала, — усміхнувся Денис. — Ліжко нове. Дівчат тут ще не було.

— Справді? — Аліна нерішуче зустріла його погляд.

— Я вирішив трохи оновити квартиру батька. Змінив оздоблення стін, замовив нові меблі. Ремонт тільки два тижні тому завершили. До речі Руслан це все контролював, доки я був у Штатах. Він тобі не розповідав?

— Ми з Русланом не обговорювали твою квартиру.

— Ну звісно, — Денис тихо зітхнув. — Хочеш чогось?

— В душ хочу, — Аліна опустила очі на свою коротку темну сукню. — Блін. А спати мені в чому?

— Я тобі футболку дам, — Денис відчинив шафу і витягнув згорнутий рушник та білу футболку. — Тримай. Ванна навпроти.

Аліна взяла рушник і футболку, вислизнувши в коридор. Опинившись у просторій ванній кімнаті, дівчина замкнулася і перевела подих. Думка про те, що доведеться ночувати з Денисом пускала шкірою хвилюючий трепет. Але серцю було спокійно. Аліна позбулася сукні та білизни, склала їх на пральну машинку і зайшла в прямокутну душову кабіну зі скляними стінками. Теплий душ огорнув тіло хмаринкою вологої пари. Аліна заплющила очі та підставила обличчя струмочкам води, відпускаючи шалену напругу. А потім поглянула на бокову поличку і підхопила пляшечку з чоловічим гелем для душу. Хотілося змити з себе дотики Антона. І залишити на шкірі аромат, який асоціювався з Денисом.

Прийнявши душ, Аліна підсушила своє довге темно-руде волосся рушником і одягнулася. Футболка Дениса виявилася просторою, але доходила лише до середини стегон, відкриваючи ноги. Аліну це добряче збентежило, проте альтернативи не було. Вислизнувши з ванної, дівчина опинилася в коридорі. У спальні горіло світло, але через відчинені навстіж двері було видно, що кімната порожня. Аліна рушила до вітальні. І мимоволі зупинилася на порозі кімнати, побачивши там Дениса.

У вітальні не горіло світло, але вогники нічного міста за великою скляною стіною робили темряву прозорою. Денис вже встиг переодягнутися в темні штани та світлу футболку і тепер стояв біля вікна, відчинивши навстіж одну з верхніх секцій. Аліна розгледіла у його руці склянку. Іншою рукою Денис підніс до губ цигарку, зробив затяжку та видихнув хмарку тютюнового диму в холодну темряву. Аліна зависла, замилувавшись цією картинкою. Антон теж палив цигарки. Але ніколи не робив це так сексуально як Денис. Серце бентежно смикнулося в грудях, розганяючи тілом приємне тепло. Аліна закусила губу і повільно рушила вперед, ступаючи босими ногами по гладкому ламінату підлоги.

— Покупалася? — Денис озирнувся на дівчину.