5.1

— Коли ти встигла стати дорослою? — голос Дениса вплітався в повільну мелодію, осідаючи в животі дівчини приємним теплом. — Як я пропустив цей момент?

Аліна остаточно попливла. Пальці Дениса ковзнули вгору по її спині, занурилися під розпущене волосся, обережно торкнулися оголеної шиї. Шкірою побігли табуни пекучих мурах, а в животі почав скручуватися клубочок важкого тепла. У Аліни ніколи не було таких відчуттів з Антоном. Він просто не вмів торкатися ось так. Повільна мелодія закінчилася і темна зала клуба знову наповнилася гучною ритмічною музикою. Денис зупинився, але не випустив дівчину з обіймів.

— Я не залишу тебе з ним, — прошепотів він. — Ходімо зі мною. Давай…

— Ден, от ти де? — пролунав поруч віддалено знайомий чоловічий голос.

Аліна повернула голову, різко виринаючи з чуттєвого тепла. І побачила усміхненого Іллю. В голові збереглися спогади про цього однокурсника Руслана. Чомусь Ілля з першої секунди знайомства викликав у Аліни неприязнь.

— О, Алінка! І ти тут? Привіт, — на гладко поголеному обличчі Іллі з’явилася хитра посмішка, а його сірі очі ковзнули на Дениса. — Тебе Натка всюди шукає.

В грудях стиснуло так, що Аліні навіть стало важко дихати. Денис потемнів від гніву. А Ілля знову посміхнувся і зник у натовпі. Аліна почала тремтіти. Долоні Дениса, які ще мить тому дарували тілу ніжну насолоду тепер здавалися чужими. Його дотики обпікали. Завдавали болю на рівні відчуттів. Аліна різко смикнулася, намагаючись звільнитися з міцних обіймів. Нічого не вийшло. Денис втримав її, втискаючи у свої груди.

— Коли він принесе коктейль… Не пий, Аліно.

— Пусти, — дівчина з останніх сил стримувала сльози. — Повертайся до Натки.

Денис вправно розвернув її, притискаючи спиною до своїх грудей. Аліна відчувала, що от-от вибухне. Хотілося втекти. Закінчити цей жахливий вечір. Сховатися від усіх. А Денис підхопив праву руку дівчини і приклав до її зап’ястя темний шкіряний браслет з маленькими металевими пластинками.

— Я поруч, Аліно. Якщо буду потрібен, — Денис застебнув браслет на її руці, вказавши пальцем на одну з пластинок. — Натисни ось тут.

Дівчина вирвалася з його рук і кинулась тікати. Темна зала клуба розпливалася перед очима, а у грудях вирувала пожежа. Болюча і нищівна. Аліна погано пам’ятала, як опинилася біля свого столика.

— Аліно, — невдоволено насупився Антон. — Ти де була?

— Я хочу додому, — дівчина підхопила з диванчика свою куртку, ховаючи мокрі від сліз очі.

— Як додому? — Антон підвівся на ноги і підійшов ближче. — Чому, кицю?

— Я просто хочу додому. Зараз.

— Добре, я відвезу, — Антон розвернувся до столика і підхопив високий келих з червоною сумішшю. — Але давай спочатку коктейлі вип’ємо. Я вже приніс. 

— Коктейлі? — Аліна повільно взяла з його рук келих, згадуючи слова Дениса.

— Взяв нам безалкогольні. Тобі полуничний мохіто. А у мене з грейпфрутом.

— Скуштуй, — Аліна протягнула йому свій келих.

— Я?! Ем…, — було помітно, що Антон розгубився. — Не люблю полуницю.

— Я хочу, щоб ти скуштував. Заради мене.

— Аліно, звідки ці капризи? — чорні очі Антона спалахнули неприхованою злістю. — Раніше ти не показувала характер.

— І ти вирішив, що у мене його немає? — Аліна відставила келих на столик і підхопила сумочку. — Пий сам свої коктейлі.

— Аліно! — Антон грубо схопив її за зап’ястя. — Що за цирк?!

— Пусти! — дівчина різко звільнила руку з його пальців. — Бо виверну твій неулюблений полуничний мохіто тобі на голову.

Обличчя Антона стало кам’яним. А Аліна впевнено розвернулася і рушила геть. Як можна було взагалі повестися на Антона? Аня з першого погляду відчула його натуру. Навіть Руслан застерігав. Аліна ненавиділа себе за наївність.

Осіння ніч торкнулася обличчя холодом, але навіть це не допомогло загасити емоційну пожежу в грудях. Зупинившись біля входу в клуб, Аліна витягнула телефон і провела пальцями по екрану. Гаджет не реагував на дотики. Аліна здогадалася, що причина в розрядженій батареї та втомлено зітхнула, озирнувшись навколо. «Арсенал» розташовувався у центральному районі міста неподалік від жвавого проспекту. До нього треба було йти хвилин десять. Але Аліна знала, що на проспекті точно зможе упіймати таксі.

Зорієнтувавшись з напрямком руху, дівчина застебнула куртку і поспішила геть від клубу. Думки постійно поверталися до Дениса. Аліна досі відчувала на своїй шкірі його дотики. Розпущене волосся досі зберігало приємний аромат його парфумів. Аліна розуміла, що все це треба забути. Але не знала як це зробити.

Залишивши клуб позаду, дівчина повернула на тиху вуличку, що вела до проспекту. Тротуар тут повністю ховався під густими кронами дерев, які вже подекуди почали жовтіти під першим подихом осені. Аліна швидко йшла вперед. Прохолодне нічне повітря поступово заспокоювало думки, але гіркий щем на серці не зникав. Хотілося якомога швидше опинитися вдома. Прийняти душ, лягти спати. І не думати про те, що Денис вже точно забрав Натку до себе.

Аліна закусила губу, проганяючи болючі думки. А потім почула позаду кроки, озирнулася і побачила в густій темряві дві чоловічі постаті. Спочатку здалося, що це пізні перехожі, яким теж треба у бік проспекту. Але тіло відчуло загрозу. Аліна прискорила кроки. А вже за мить відчула на своєму зап’ясті чіпкі чоловічі пальці. Один з незнайомців грубо розвернув дівчину обличчям до себе. І Аліна добре почула у тиші безлюдної вулиці його хриплий голос.