Глава 5. Зіпсований вечір

Покинувши танцмайданчик, Аліна повернулася за столик разом з Антоном. Настрій остаточно загубився під лавиною важких думок, а бажання поїхати додому ставало все сильнішим. Аліна мимоволі поморщилася, коли Антон сів поруч та обійняв її. Його дотики дратували. Були небажаними для тіла та душі.

— Кицю, — Антон підчепив пальцем підборіддя дівчини. — Ну що таке?

— Нічого. Просто… не люблю клуби.

— Дивна ти. Тут же весело! — Антон нахилився до її вуха, стишивши голос. — Але якщо хочеш… Можемо до мене поїхати.

— Ти знову? — Аліна звільнилася з його обіймів. — Так складно зрозуміти?

— Не складно, — в чорних очах Антона з’явилося роздратування. — Просто цікаво, скільки ми ще будемо за ручки ходити?

— Якщо тобі так важко чекати, я не тримаю. Можеш йти хоч зараз!

— Воу, кицю! Ти чого? — Антон одразу змінив тон, огортаючи руку дівчини долонями. — У мене ж почуття до тебе. 

— Чомусь ти про них говориш значно рідше, ніж про секс.

— Вибач. Я виправлюсь, — Антон на мить замовк. — Може по коктейлю?

— Добре, — Аліна втомлено зітхнула, облизавши пересохлі від хвилювання губи. — Мені як завжди. Безалкогольний.

Антон кивнув і підвівся на ноги, зникаючи в натовпі. Аліна відкинулася на м’яку спинку диванчика. І чому Денис теж обрав для відпочинку «Арсенал»? Аліні не подобався клуб. Тут було занадто гамірно і гучно. А зустріч з Денисом остаточно спаскудила вечір. Аліна розуміла, що у його словах присутня частка правди. Антон два місяці був турботливим та уважним кавалером, але тепер все наполегливіше вимагав інтиму. Це дратувало. Аліна вже сумнівалася в доцільності цих стосунків. І була майже готова піти з Денисом. Проте поява Натки викликала потужний внутрішній протест.

— Знову він тебе саму залишив?

Знайомий чоловічий голос проник крізь гучну музику та важкі думки, змусивши Аліну повернути голову. Денис упіймав погляд дівчини та спокійно сів поруч. Його обличчя було дуже серйозним і здавалося ще сексуальнішим у напівтемряві. Серце щемливо стиснулося в грудях і Аліна відвела очі.

— Чому ти знову тут? Натку загубив?

— Потанцюємо? — Денис проігнорував це питання, огорнувши пальцями її руку. 

— Не буду я з тобою танцюва…, — Аліна замовкла, бо Денис раптом ривком підняв її на ноги та потягнув за собою. — Ти зовсім знахабнів?! Пусти негайно!

Денис впевнено крокував до танцмайданчика, міцно тримаючи її за руку. Аліна намагалася звільнитися, проте нічого не виходило. А Денис зупинився, впевнено розвернув її до себе обличчям та обійняв. Міцно і водночас лагідно. Аліні перехопило подих. Бажання опиратися згоріло наче сухий сірник, поступаючись місцем зовсім іншому бажанню. Чуттєвому. Небезпечному. Ритмічна музика затихла і темна зала клубу наповнилася повільною мелодією.

— Ммм, як вдало, — Денис остаточно сховав Аліну біля своїх грудей і почав повільно рухатися під музику. — Розслабся, мала. Давай потанцюємо.

— З Наткою не танцюється? — Аліна затихла у його обіймах, не маючи сил на подальший опір. — Чого ти причепився? Хочеш мене на емоції вивести?

— Ні. Хочу вберегти, — Денис нахилився до її вуха, лагідно провів кінчиком носа по дівочій щоці. — Не любиш наказового тону? Добре, я спробую інакше. М’якше, ніжніше. Може хоч так ти мене послухаєш?

— Припини, — видихнула Аліна, втрачаючи контроль над своїм тілом.

— Він скривдить тебе.

— Я здатна про себе подбати.

— Скільки ви вже разом? — Денис повільно кружляв дівчину в танці, зігріваючи її щоку своїм теплим подихом. — Дай вгадаю. Два місяці?

— Тебе це не стосується, — Аліна насилу дихала, загортаючись в приємний аромат його парфумів.

— Чому ти з ним? — Денис накрив долонею її розпущене темно-руде волосся і почав перебирати його пальцями. — Кохаєш?

— Я не зобов’язана відкривати тобі душу, Ден.

— Так чи ні, Аліно?

— Я не відповідатиму.

— Отже, ні, — Денис упіймав її погляд. — Тоді чому ти з ним?

Аліна не могла розірвати зоровий контакт. Не могла розвернутися і піти, хоч це було б правильно. Блакитні очі Дениса сканували її наскрізь. Забирали силу волі, сплутували думки. Аліна відчувала, що слабшає. Ще зовсім трохи… І серце зробить останній крок. Закохається. В того, про кого завжди було заборонено думати.

Денис дивився на неї і мовчав. Аліна вперше читала у його блакитних очах щось нове. Невагоме і крихке. Дуже тепле. Цей погляд плавив думки, вбиваючи бажання тікати. Денис знову пригорнув дівчину до себе, зариваючись носом в її розпущене волосся. Аліна довірливо заплющила очі, остаточно розчиняючись у його обіймах. Долоня Дениса почала плавно кружляти по її спині, даруючи ніжну ласку. Аліна огорнула його руками навколо поясу, ховаючи обличчя біля міцного плеча. Тут і зараз не хотілося думати. Хотілося забути про все. Розчинитися в моменті. Відчувати. Дотики Дениса проникали під тонку тканину сукні, розходилися по шкірі гарячими іскрами. Аліні було казково добре. Затишно та спокійно. Зовсім не так як з Антоном.