Глава 18

Всю дорогу ми їхали мовчки та між нами панувало неабияке напруження.Ілля намагався розрядити обстановку,але після кількох невдалих спроб він зрозумів,що це даремно.Діма під'їхав до потрібного Іллі місця, ми попрощались та хлопець вийшов із авто,залишивши мене на одинці з ним,з привабливим хлопцем,якому хочеться вліпити ляпаса.Найбільшим бажанням зараз було якнайшвидше вийти з машини та втекти від цієї ніяковості.
Нарешті моє бажання здійснилось та ми під'їхали до гуртожитку,але тільки-но я зібралась відкрити двері,як Діма їх заблокував.
-Відчини,-попросила я,хоча це звучало більше як вимога.
-Нам потрібно поговорити,-мовив хлопець.
-А я вважаю,що ні.Нам немає про що розмовляти,-відповіла я.
-Справді?Хіба не ти намагалася кілька разів почати цю розмову?
-Намагалася,але я зрозуміла,що з тобою немає сенсу розмовляти,-випалила я,-а тепер відчини двері.
-Я знаю,що вів себе як бовдур,але зараз я хочу це виправити.Ти питала чому я себе так поводжу з тобою?,-почав хлопець,але я не дала йому закінчити:
-Мене це вже не цікавить,відчини ці кляті двері й дай мені вийти!,-наполягала я.
Та кого я обманюю?Мені щей досі було дуже цікаво,чим спричинена така його поведінка,але якщо він думає,що я буду терпіти приниження,а потім вислуховувати його,то я швидко розвію такі його думки.
-Ти нестерпна,-сказав Діма та розблокував двері.
-Це я нестерпна?Бачив би ти себе зі сторони.Це я співчуваю твоїй дівчині,з таким як ти потрібно мати залізну нервову систему.У дівчат під час критичних днів не так часто змінюється настрій,у той час як у тебе він змінюється щогодини.Хоча,можливо,справа навіть не в тобі,а справа в мені.З якихось причин ти мене зненавидів чи тобі просто нудно,от ти й вирішив познущатися наді мною, зробити мені боляче.Так от,знай,в тебе це вийшло!Я тільки переїхала в нове місто,де в мене немає друзів, знайомих,я повністю змінила звичну для себе обстановку,житло,колектив,а ти вирішив ще більше ускладнити мені цей період,щоб я не розслаблялася,так?До чого я власне веду-я не хочу тебе бачити,не хочу з тобою спілкуватися,не хочу мати з тобою щось спільне.Будь ласка,зроби мені послугу-не з'являйся в моєму житті!Я знаю,що це не можливо,адже ми вчимось у одному університеті та ходимо на одні й ті ж вечірки,проте просто роби вигляд ,що мене не існує,ніби я й не з'являлась у твоєму житті, гаразд?,-я безупинно тараторила все те,що в мене накипіло за ці два тижні,та відчувала як от-от покотяться сльози,але найменше,що мені хотілося зробити-розревітись перед Дімою.
Я намагалася перевести подих від своєї палкої промови та відчула губи хлопця на своїх устах.З якихось причин я не відсторонилася від нього,але десь глибоко в душі я знала причину цьому-він мені подобався, незважаючи на його приниження,мене чомусь та щось притягувало до нього,щось таке,що заважало мені всі ці два тижні перервати з ним контакт.
Хлопець відсторонився та запитав:
-Ти справді цього хочеш?Хочеш,щоб я зник?Я і справді приношу тобі стільки болі?
Мені хотілося відповісти,те,що кричить мені моє серце:-Ні,я не хочу ,щоб ти зникав.Але в даній ситуації я розуміла,що так буде краще,краще якщо він зникне.
Ще кілька секунд я хотіла,мабуть,в останнє, насолодитись його сіро-голубими очима та чіткими контурами обличчя.
-Так,я хочу,щоб ти зник,-промовила я,але зовсім не очікувала,що ці слова дадуться мені так тяжко,після них,всередині щось наче зтиснулось.
Хлопець мовчки відсторонився та розблокував двері:
-Виходь,-холодно мовив Діма.
Ще раз глянувши на нього я вийшла з авто.
-Так буде правильно для тебе,так буде краще,-повторювала подумки я,хоча прекрасно розуміла,що серце не хотіло прощатися із Дімою.
Мені потрібно було переключити свої думки на щось інше.Сьогодні приїжджають батьки,тому вечір обіцяє бути хорошим.Тато з мамою повинні затриматися на кілька днів,тому весь цей час я буду жити з ними на квартирі.Такий варіант мене неабияк тішив,адже лише тільки думка про власну ванну зводила з розуму.Я вже забула як це митися без спішки та без сторонніх людей в душі.

Я почула стукіт у двері та коли їх відчинили я побачила своїх батьків і кинулась до них в обійми.Після наших "телячих ніжностей"ми поїхали на орендовану квартиру,прихопивши мої речі.Мій настрій однозначно покращився та я знову відчула себе маленькою донею,яка безтурботно живе,оповита батьківською турботою і теплом.Приїхавши на квартиру, ми розклали речі та замовили їжу.За обідом батьки мене повідомили,що сьогодні вони ідуть на зустріч із своїми друзями та я можу піти з ними.Так як бажання я не виявила,плани на сьогоднішній вечір були,як на мене, чудовими-я,багато їжі,фільм та ванна.Здавалося б,що це такі банальні речі,проте коли ти живеш в гуртожитку та про усамітнення ти можеш тільки мріяти,ці речі стають дивиною.Час із батьками не проходив,а пролітав і от я вже зачиняю двері за татом і мамою,які відправились в ресторан.Наступні кілька годин пройдуть дуже релаксово.
Я почула як задзвонив мій телефон,номер був невідомий.У мене завжди викликають збентеження такі номера,але цікавість перевищила моє занепокоєння,тому я взяла слухавку.
-Так, я слухаю,-мовила я до невідомого абонента.
-Маленька,впізнала?,-відповів такий знайомий голос по якому було відчутну,що абонент на підпитку.
-Що тобі треба?,-хотіла як найшвидше закінчити розмову я,хоча чого я обманюю,я воліла слухати його голос годинами,хоч він і зараз п'яний.
-Нам треба поговорити,-чітко вимовив хлопець.
-Дім,я здається вже все тобі пояснила...,-почала я та юнак не дав мені закінчити.
-Мене нічого не цікавить, я зараз приїду в гуртожиток,-наполягав Дмитро та гикнув і це мене розсмішило.Завжди такий грізний Діма,який от у такому стані зараз телефонує мені та гикає у слухавку.
-Куди ти поїдеш у такому стані?,-питала я та розуміла,що така поїздка за кермом може мати фатальні наслідки.
-Ну куди,куди.До тебе,маленька,вмикай думалку,-відповів хлопець,ніби це було чимось дуже очевидним.
Навіть у такому стані він не пропускає можливості,щоб мені допекти.
-Я викличу тобі таксі, диктуй адресу,-сказала я.
-Ти така турботлива,-затяжно та ніжно мовив хлопець, своїм сп'янілим голосом,-зараз скину тобі смс.
Після цих слів я почула гудки скинутої слухавки.Я не уявляла,що буде якщо батьки повернуться,а Діма буде ще тут та побачать у квартирі якогось незнайомого хлопця,який щей до всього- на підпитку. Та ще більше мене бентежило те,що я вкотре порушила свою обіцянку самій собі.Я знову не змогла його відторгнути,хоча сама знаю,що швидше за все, сьогодні він знову причинить мені біль.Єдине,що хоч якось мене виправдовувало,це те,що він був нетверезий та міг накоїти що завгодно.Хоча чому це взагалі мене має хвилювати? Мої думки перервав мій мобільний телефон,від якого знову лунав рингтон вхідного виклику.
-Мабуть,Діма знову щось хоче,-подумала я,але помилялась,бо це був мій тато.
-Доню,-звернувся тато.
-Що,тат?Ви вже повертаєтесь?,-занепокоїлась я, та батько розвіяв мої здогадки.
-Тут така справа,дядько Сергій ніяк не може заспокоїтися та наполягає,щоб ми їхали з мамою до них із тіткою Жанною у гості,а дім за містом,він хоче похвалитися мені своїми новими вудочками,все ще сподівається мене перевершити в риболовлі,-розповідав тато,-до чого я,власне,веду:ти не проти якщо ми сьогодні не будемо ночувати в квартирі з тобою?Обіцяємо,що завтра ми всі твої,-ніби питав дозволу тато,та я відчувала себе мамою підлітків.
Звичайно я була засмучена,але не хотіла цього виражати,адже батьки давно не бачились із своїми друзями,тим паче в мене сьогодні буде не заплановий гість.
-Ловлю на слові,повеселіться та гарно проведіть час,-наче дала дозвіл я своїм батькам.
-Будь чемна,папа,цілуємо,-мовив тато та я знову почула гудки.
За час моєї розмови , я вже отримала смс із місцезнаходженням Діми.Я викликала йому таксі та вирішила ввімкнути фільм.
Через пів години мені знову зателефонували.
-Ніби телефон не мій,а із резиденції президента,-пробуркотіла собі під носа я.