Глава 13

Ми вирішили призупинити нашу екскурсію та піти в місце,в яке найбільше хотіла потрапити Настя-їдальню.Якраз і оцінимо тутешню їжу.Неподалік від універу є кафе,тому якщо нам не сподобається в їдальні-голодні не залишимось.Їдальня в школі та університеті суттєво відрізнялися.Тут не було сотні маленьких дітей,які бігають під ногами,не було не приємного запаху,навпаки, здавалося,що тут готують щось їстівне,а не таке як було у нас.Меню тут теж значно відрізнялось,був вибір страв та салатів,я вже мовчу про напої та всілякі десерти чи батончики.
Обравши собі обід, ми всі попрямували до вільного столика.Їжа тут була ,як я і очікувала, смачна, навіть смачніша ніж я собі уявляла.За обідом ми домовилися із хлопцями,а верніше із Вадимом,адже Діма знову сидів осторонь,що екскурсію продовжимо завтра та підемо записуватись в обрані нами клуби.
-От і чудово,в мене є ще цілий день та ніч,щоб обрати собі активність,-думала я.
Поки я точно знала,що повинна записатися до літературного клубу,проте можна було записатись максимум до трьох клубів,з умовою,що це не завадить навчанню,тому я мала в запасі ще два варіанта.
Смачно поївши,ми розійшлися-я та дівчата на пару літератури, хлопці-на тренування з баскетболу,адже як вони пояснили через два місяці,як і кожного року,відбудуться важливі змагання між різними університетами.Вадим розповів,що вони виграють цей типу чемпіонат щороку,адже в нашому університеті тренером по баскетболу є колишній гравець збірної по даному виду спорту.Наш університет,мабуть,не перестане мене дивувати ніколи.Коли я подавала сюди документи,я ,звичайно, розуміла ,що він має вищий рівень ніж більшість університетів нашої країни,але це все,що я сьогодні побачила та про що дізналась-це новий рівень для наших освітніх закладів.Якби всі університети були такі,я гадаю,бажання вчитися було б набагато більшим у всіх майбутніх абітурієнтів та студентів.
Пари пройшли досить швидко,тому попрощавшись із дівчатами,я залишилася біля університету чекати Іллю,з яким домовилася зустрітися вчора.
Біля виходу я зустріла Діму та вирішила не втрачати шанс й поговорити без сторонніх.
-Дім!,-гукнула я хлопця.
Він або справді не почув,або просто зробив такий вигляд.
-Діма,почекай,-не припиняла кликати хлопця я.
-Чого тобі?,-він все ж зупинився.
-Я хотіла поговорити з тобою,-мовила я,коли підійшла до хлопця ближче.
-Про що нам розмовляти?,-питав хлопець,якимось, чи то обуреним ,чи то  ображеним голосом.
-Що відбувається?Що я такого тобі зробила?Вчора наче все було добре,а сьогодні ти знову так ставишся до мене,поясни мені причину?,-я була здивована зі своєї наполегливості та прямоти.Проте бажання дізнатися причину його поведінки цікавило мене більше ,аніж моя сором'язливість.
-Те,що було вчора...,-почав Діма та я почула як хтось вигукнув моє ім'я.
Я обернула голову та помітила Іллю, я одразу помітила Дімину напруженість,невідомо із якої причини.
-Те,що було вчора-залишилось вчора.Чи ти думала,що я завжди буду так поводитись із тобою?,-сказав хлопець та пішов геть.
Ясно,надії на те,що Діма буде до мене нормально ставитись миттєво розвіялись.
-Привііт,-підійшов Ілля.
Ми обійнялись в знак вітання та попрямували в,поки ще, невідомому напрямку.
Діма помітно зіпсував мій настрій,втім,як завжди.
-Ей,міс,що з настроєм?,-запитав у мене Ілля.
-Все добре,-якомога веселіше спробувала відповісти я,але в мене не дуже вийшло.
-Це через того хлопця з яким ви розмовляли?Я вам завадив?,-турбувався Ілля.
-Ні,ти що.Я просто не розумію його зовсім,в нього така дивна поведінка,-поділилась думками я.
-Так,все ясно.Зараз підемо в кафе і ти детально мені все розкажеш,а їжа ,заодно, підійме тобі настрій,в мене,по крайній мірі,так завжди працює,-говорив Ілля.
Ми зайшли в перше кафе,яке нам попалось на шляху.Виявилось воно досить атмосферним та затишним,людей тут було небагато,що неабияк радувало.
Зробивши замовлення,Ілля мовив:
-Ітак,давай все і з самого початку,зараз ми розберемося із тим твоїм хлопчиною.
-Та він не мій.
-Не суть,починай.
Я почала розповідати все від самого початку,від моменту,коли ми вперше зустрілися в кафе,до моменту,за яким спостерігав Ілля на території університету.
-Ну ти даєш, звичайно.А на вигляд і не скажеш,що на першій своїй студентській вечірці опинишся в ліжку із найпопулярнішим хлопцем універу,хоч він ще той мудак,-мовив Ілля.
-Не я опинилась в ліжку із ним,а він сам чомусь прийшов,а я цього не відчула,-уточнила я.
-Ти молодець ,що давала йому теж відпір і не мовчала у відповідь,-похвалив мене хлопець.
-Мій,ти зараз не дивуйся та не бушуй,але тобі не здається,що ти йому просто сподобалася?,-запитав Ілля.
-Я?Ілля,не сміши мене.Або я відстала від сучасного світу та чогось не розумію,але відколи це хлопці,коли їм подобається дівчина, обзивають їх та так нахабно себе поводять?Та ніколи в світі і нізащо.Все,що йому від мене потрібно-це побісити мене та випустити на мені пар,от що,-почала обурюватись я.
-Ну ти теж не надто ласкаво та дружелюбно поводилась із ним.
-Я так поводилась у відповідь.Якщо б він нормально себе вів зі мною,я б собі такого не дозволяла,-казала я,але прекрасно розуміла,що Ілля правий та,можливо все ж в його поведінці є певна моя провина,-а може й справді?може це я сама винна в його ставленні?
-Ні,ти що!Я не це мав на увазі.Просто постарайся тепер його ігнорувати і все.Два тижні-це не вічність,вони минуть ти й не помітиш,-заспокоював мене хлопець.
-Не знаю,навіщо тобі цієї всієї не потрібної інформації,яку я тобі щойно наплела.Я рідко так відкриваюсь людям та щей так емоційно.Але мені стало легше,правда.Дякую,що вислухав та витерпів мої істерики,-звернулась я до хлопця.
-Ой,та припини ти.Я тільки радий був допомогти.Якщо в нас вже з тобою день відвертостей,я розкажу тобі щось про себе,але спочатку дожуй,бо я знаю,можливу реакцію на те,що я скажу,-мовив хлопець і залишив для мене інтригу поки я дожовувала торт.
-Ну так от,-почав хлопець,-справа в тому ,що...,-я бачила як він нервував,-справа в тому,що я не такий як більшість хлопців,-Ілля опустив погляд,він був дуже збентежений.
-Який це не такий?,-не розуміла я,хоч в мене й з'явилась ідея,але я її одразу відкинула.
-Я по хлопцям,-мовив Ілля та ніби видихнув й перевів свій погляд на мене,очікуючи реакції.
-Ну нічого собі новина,тепер можемо разом хлопців обговорювати,-пожартувала я,все ж моя догадка виявилась правдою.
-І ти нормально до цього відносишся?Не  перестанеш зі мною спілкуватись?,-питав Ілля,він явно не очікував такої спокійної реакції на своє зізнання.
-Звичайно,що ні,чому б я мала переставати з тобою спілкуватись?Я цілком нормально та позитивно до цього відношусь,кожен із нас різний і я не бачу нічого такого якщо тобі подобаються хлопці.Я,наприклад, завжди хотіла мати такого друга,це ж так круто,-відповіла я Іллі.
-Справді?Мені наче камінь із душі впав,реально.Коли ми вчора зустрілись я не знав як ти сприймеш нашу зустріч,адже вона виглядала як побачення та розповісти тобі всю правду вчора я не насмілився.Та сьогодні, я побачив,що ми можемо одне одному довіряти тому й поділився,-пояснював Ілля.
-Якщо чесно,я й справді не знала як сприймати вчорашню зустріч.В мене було, звичайно,два варіанта-що це побачення та,що це проста дружня прогулянка,та добре,що я не встигла себе накрутити,а то було б обідно розчаруватись,що я не сподобалась такому хлопцю.
-Ну так,так,я ще той мачо,-сміявся Ілля.
Ми доїли та нам принесли рахунок.
-Я розрахуюсь,-сказав хлопець.
-Ні,давай пополам,-наполягала я.
-Це було не питання.Мій,я заспокійся та розслабся,побудь трішки тендітною і слабкою жінкою,-настояв на своєму, жартуваючи,хлопець.
-Якось не зручно,що ти за мене платиш,-пояснювала я.
-Не зручно в мокрих шкарпетках в універ іти,а тут все нормально, вважай,що це за те,що ти нормально та спокійно зреагувала на моє зізнання,-сказав хлопець.
-Тоді в знак подяки,я поцілую тебе в щічку.
-От так вже краще,-відповів хлопець.
Я цьомнула в щоку хлопця:
-Круто визнавати,що ти дружиш із хлопцем та він не має та точно не матиме до тебе ніяких почуттів,-казала я.
-Ну бачиш,який тобі прекрасний друг попався.
-Я й не сумнівалась.
Ми вийшли із кафе та подивившись на годину я була трохи шокована,адже з того моменту як ми прийшли в кафе минуло вже 3 години.Не кваплячись, ми прогулялись до гуртожитку та,попрощавшись розійшлись у своїх напрямках, Ілля-додому,я-в свою кімнату.
Поліни я в кімнаті не застала,тому після душу, переодягнувшись в піжаму,я лягла в ліжко та ввімкнула собі фільм.Умощуючись я ненароком зіштовхнула свій телефон за ліжко.
-Мія,ти як завжди,-думала я.
Заглянувши під ліжко я помітила там не тільки свій телефон,а щей чиєсь зарядне.І я здогадуюсь чиє воно.Діма якраз шукав його тут вчора,а вона якось опинилось тут.Мабуть,коли хлопець влігся на моє ліжко,він не помітив як зарядка впала.Потрібно буде віддати йому завтра,бо ще потім скаже,що я його собі забрала.
Я вирішила подумати про те,в яких клубах я хочу брати участь.Я все ж вирішила та мій вибір зупинився на двох клубах,третій я вирішила не розглядати як варіант,хоч в мене й було ще бажання записатись в інший напрямок активностей,але це займало б увесь мій вільний час, тому двох клубів,як для першого курсу,більш аніж достатньо.
День сьогодні був дуже багатим на емоції та нові враження,тому навіть не додивившись фільм,я поринула в сон.