Глава 12

-Вітаю Вас,шановні студенти,із першим днем навчання.Для когось це лише початок студентського життя,а для когось вже майже фінішна пряма,-урочисто промовляв Олександр Олександрович,-я буду викладати у Вас філософію і надіюсь ми з Вами будемо добре ладнати,любі новачки нашого навчального закладу.Так-от, сьогодні я не дарма зібрав два курси разом,адже я хочу донести  наскільки важливо Вам ладнати одне з одним та якою необхідною може стати підтримка та допомога старшокурсників-першокурсникам..,-пояснював Олександр Олександрович.
-Одне і те ж щороку,після цієї пари контакт 4-их курсів і 1-их майже завжди обривається,ніхто нікому не допомогає і всім байдуже на це все.Так і знав,ну я ж відчував,що потрібно сьогодні залишитися вдома,-невдоволено бурмотав хлопець,який сидів нижче від нас.
-Віктор, дякую,що наголосили на цій проблемі,нам потрібне тоді більш ефективне рішення,аніж прості пояснення щороку,правда ж?,-на диво почув хлопця вчитель,який сидів далеко від нього.В мене й гадки не має як він міг це почути,якщо хлопець був далеко так щей не дуже голосно говорив.Мабуть,по міміці зрозумів,чи може Олександр Олександрович вміє читати по губах?
Наш викладач явно поставив хлопця в незручне становище.
-У когось є ідеї,як нам вирішити це питання?Що зробити,щоб ви разом контактували та врешті зрозуміли як важлива ваша взаємодія?Четвертий курс, згадайте себе,коли Ви тільки-но прийшли в наш університет:налякані,розгублені,не знаєте як,де і що знайти.Я гадаю,Ви б точно не відмовилися від допомоги когось більш досвідченого,-все ж намагався донести свою думку викладач.Я вважала,що Олександр Олександрович правильно робить,що намагається всіх об'єднати у спільну дружню громаду,але мене не покидало почуття,ніби я ще в школі та класний керівник просить жити дружно,ніби одна сім'я.
-Олександр Олександрович,ну як ми можемо всі нормально комунікувати,ми ж взагалі не знайомі,та й не факт,що нам всім буде цікаво одне з одним,-казала якась дівчина із задніх рядів.
-Анастасіє,а відколи це нові знайомства стали для тебе проблемою? Із 5 курсом я бачу таких проблем немає,-сміх пройшов аудиторією від сказаного вчителем,а та дівчина ,мабуть,відчула неабиякий дискомфорт,-проте,ти молодець,що наголосила на цій проблемі,це справді важливе питання.Та я гадаю,в мене є його вирішення,-додав викладач.
-Тому,щоб Ви всі краще познайомилися,я розділяю Вас на групи,в кожній з яких буде двоє 4-курсників та четверо першокурсників.Сподіваюсь,що для Вас,шановні старшокурсники,це не стане проблемою.Тому зараз,я розподілю Вас по групам і далі поясню,що від Вас вимагається,-говорив Олександр Олександрович.
Аудиторія заповнилась невдоволеним бурчанням та зітханням четвертого курсу.Ще би,їх ділять в групи із якимись-там першокурсниками.
Викладач почав розподіляти студентів по групах і от,черга дійшла до нас.
-От,дівчатка в середньому ряді,Вас якраз четверо,мені й розподіляти не прийдеться,Вашими, так званими, кураторами бууудее...,-Олександр Олександрович заглянув,як я зрозуміла,у список 4 курсу,-буде Марченко та Куровський.
Куровський, Куровський...десь я це чула,але де?
Тим часом двоє хлопців встали із місця та коли вони направились до нас я зрозуміла де чула це прізвище.Дмитро!От чорт!Чому він?Ну чому?Де я так нагрішила,що він весь час опиняється поруч?Я зараз в підлітковому фільмі,де весь час ,якимось чином двоє героїв,що ненавидять одне одного перебувають разом?Радувало тільки одне, Марченком виявився Вадим.Хлопці підійшли до нас та сіли поряд,я одразу помітила ухмилку Діми.Сподіваюсь нам не потрібно буде часто контактувати.
-Коли вже всі розділені по групах, розповідаю всю суть моєї затії,-почав викладач,- протягом двох тижнів,Ви,четвертий курс,маєте супроводжувати перший, знайомити їх із усіма принадами нашого університету та залучати до різного роду активностей.Якщо Ви думаєте,що після мого доручення легко зіскочите та через два тижні просто мені скажете,що проводили разом час,то Ви помиляєтесь,в мене всюди є очі та довірені лиця і якщо я дізнаюсь,що Ви не взяли до уваги та пасивно поставились до нашого інтерактиву,із філософії за сесію буде не більше 2-ох балів,а Ви знаєте,що кожен бал відіграє важливу роль при закінченні університету; тим,хто буде активно взаємодіяти одне з одним-5 автоматом,-поставив умову викладач,-тому,ласкаво прошу до виконання й після закінчення мого завдання, сподіваюсь,Ви всі й справді потоваришуєте,не лише заради оцінки.
-Що за тупа ідея,ми в дитячому садочку чи що?,-обурювався Діма,-і чому той Вітя не сидів закривши рота?
-Дімчик,автоматом з філософії 5,хіба це погано?Не доведеться ходити на першу пару.Тим паче,в компанії таких чудових дам ти й не помітиш як минуть два тижні,-казав Вадим.
-Не всі дами тут такі чудові,як ти описуєш,-сказав Дмитро та глянув на мене.
Що я йому вже зробила?Вчора ж все було нормально.Я обов'язково з ним про це поговорю,але після пар.
-Ітак,нам потрібно скласти план,як ми,-Вадим показав на себе та Діму,-будемо залучати Вас,юні леді,в наше університетське ком'юніті.Почнемо з того,що після закінчення другої пари,проведемо вам невелику екскурсію по університету та десь на днях потрібно буде долучити вас до якоїсь діяльності в універі,-планував Вадим,а Діма тим часом осторонь сидів у телефоні.Сподіваюсь він так пасивно буде поводития всі ці два тижні й мені не доведеться із ним контактувати.
-Які ще активності?Це обов'язково?,-розчаровано питала Настя.
-Не те що обов'язково,але коли долучаєшся до якихось активностей,а їх тут, повір, дуже багато-на кожен смак та перевагу,це дуже цінується і може допомогти із балами,та й можна інколи пари пропускати, пояснюючи це своєю діяльністю в тому чи іншому занятті,особисто я так роблю,але ні слова про це,-засміявся Вадим.
-А ти до якої активності залучився?,-запитала Оля.
-Я вже три роки залучений в клубі кінорежисури,-відповів Вадим,-але є безліч різних клубів:літератури,музики, художнього мистецтва,ораторства,щось там про моду і так далі.В деканаті є величезний список цих клубів,тому після пари підемо та візьмемо,щоб ви обрали щось собі до душі.
Пара закінчилась і ми попрямували до виходу з аудиторії.
-Дмитро, можна Вас на хвильку часу?,-звернувся Олександр Олександрович.
Хлопець підійшов до викладача і я краєм вуха підслухала їх розмову:
-Діма,я бачу твою пасивність і якщо ти не зміниш свій настрій,ти знаєш ,що тебе чекає,і твоя розумна голова та знання мого предмету не допоможе,тут завдання на комунікацію,і пам'ятай,що я все бачу,-наголосив викладач,похлопав Діму по плечі та направився до виходу.
Я наздогнала Вадима з дівчатами та ми направились в деканат за списком клубів,Діма також йшов за нами.
-Мія,а ти,що посварилася із своїм хлопцем,-запитала Аня.
-З яким ще хлопцем?,-здивувалась я.
-Ну от тим,що йде позаду нас,-прошепотіла дівчина,маючи на увазі Діму.
-Діма?Та він не мій хлопець,з чого ти це взяла?,-питала я.
-Ну він просто вчора приніс твій піджак, називав тебе маленька,приобіймав за плечі,от я й подумала...,-пояснювала дівчина,-тобто,він вільний?
-Не знаю, вияснюй це питання із ним,-сказала я Ані.
Дівчина ще не знає який він козел,хоча можливо,він ставиться так лише до мене,а я навіть не розумію причини цього ставлення.
Аня не втрачаючи часу , уповільнила крок,та змінила мою компанію на компанію Дмитра та почала кокетливо із ним розмовляти.
Не бажаючи це слухати я приєдналась до розмови Олі,Насті та Вадима.
Ми взяли список у деканаті та домовилися,що зустрінемося після другої пари,на великій перерві,щоб хлопці провели екскурсію.
Наступна пара була - теорія журналістики.Вона теж була досить легкою,адже більшу половину часу ми знайомились із викладачкою-Мариною Миколаївною,вона виявилась дуже хорошою,хоч й трохи строгою.Мені подобається коли викладач не дозволяє переходити певну межу студентам,але водночас може пожартувати та знаходиться із ними на одній хвилі.
Після пари,біля аудиторії нас вже чекали хлопці.Так як перерва тривала 40 хвилин,часу було більше ніж достатньо.
Екскурсія розпочалася із території університету,вона не поступалась розмірами самому закладу,адже теж була величезна.Я вже не знаю,чи то,я не звикша до життя у великому місті,чи то справді все має такі величезні розміри.
Найбільше мені сподобалося те,що тут,як в навчальних закладах за кордоном,є місце,де студенти відпочивають на перервах чи після пар-на травичці,біля кремезних дерев,які в спеку дають тінь.Також тут були столики,для тих,хто бажає перекусити.Далі нам показали приміщення в яких якраз перебувають деякі клуби,а саме:ботанічний,клуб художнього мистецтва,деревообробний,інтелектуальний та поруч із ними був стадіон із трибунами,де проходить футбол,легка атлетика,бігові тренування й тому подібне.Я й не знала,що університет має стільки різних видів активностей,я думала так буває тільки в американських школах та університетах, виявляється таке може бути й у нашій країні.Тут справді будь-хто міг знайти собі клуб до вподоби,адже тут було все:від науково-експерементального до клубу ораторства чи моделювання.