Глава 7

                         *Від лиця Мії*
Я вирішила піти поспати.Нічка виявилась ще тою пригодою.Варто мені було тільки поставити голову на подушку,як я моментально заснула.

Прокинулась я від шуму в кімнаті.Це були дівчата,які вже прийшли з вечірки.
-Малишка,вибач, що розбудили,-мовила до мене Еммі,-як ти дібралась вчора вночі до гуртожитку?
-А я вночі до нього й не добиралась.
-Як це не добиралась?А як ти тут тоді опинилась?,-здивувалась Лі.
-Мене Діма привіз зранку.
-Діма?Малишка,ану розказуй,звідки ти його знаєш і,що у вас там з ним.Я хотіла це запитати ще тоді коли твій піджак був у нього,потім ми з одногрупницею вийшли за кавою і я побачила відмінне видовище,як Діма тримає тепер на руках.Тут щей він тебе підвіз і все це за перший день навчання,чи можливо ви були знайомі до цього?
-Емілі,залиш Мію в спокої,дай людині відпочити,можливо вона не хоче тобі нічого розповідати,-говорила до Лі Поля.
-Поля,не лізь,невже тобі самій не цікаво?
Як я зрозуміла,розмови мені не уникнути,але це був чудовий шанс щось дізнатись про Діму,отримати відповіді на свої питання.
-Розказуй все по порядку, Мія,бажано як можна детальніше,-командувала Лі.
-Окей.Кажу одразу,ми з ним не були знайомі до вчорашнього дня.Перший раз ми побачились у тій кав'ярні,яку ти мені радила,я захотіла спробувати ті хвалені еклери,я стояла в черзі й він нахабно залетів в кафе та почав робити замовлення,хоча була моя черга і він забрав останній еклер і я його так і не спробувала,-почала розповідь я.
-Ну так,це в Діминій манері,-доповнила Лі.
-Так от,в тій ж кав'ярні я забула свій піджак і згадала про це тільки в університеті,коли ти знайомила мене із своїми друзями,ну а тоді ти вже сама все знаєш бо була там присутня.На руки він мене взяв тому що я забрала ключі від його машини і не віддавала,поки він не віддасть мені піджак.
-З цим зрозуміло,а чому він тебе додому підвіз,у вас щось було?,-не могла вже дочекатися моєї відповіді Еммі.
-На вечірці ми грали в гру,де потрібно давати дію,якщо не виконуєш-п'єш шот...
-Знаю,знаю цю гру, вигадують якісь тупі завдання,а Діма завжди виграє,-перебила мене дівчина.
-Я дійшла з Дімою до фіналу,але мені дали завдання з ним поцілуватись,а я відмовилась і програла.До речі,одним із завданнь було обмінятись одягом і всю гру я сиділа в одязі Діми,а він в моєму платті,-пояснювала я.
Поллі й Лі залилися сміхом:
-Ну чому ми завжди пропускаємо саме цікаве,-казала крізь сміх Поллі.
-Тобто те,що Ліза ледь не наблювала в басейн не так цікаво?,-питала Еммі.
-Ну ти малишка даєш жару,ти,мабуть,перша дівчина,яка відмовилася цілуватись із Куровськии,респект,та щей дійшла до фіналу,-говорила Еммі.
-Ти вже не перша мені це кажеш,-відповіла я .
-А потім,що?Я пішла до тебе в басейн,наткнулась на Діму і ми разом впали в басейн і відповідно через це я й не поїхала в гуртожиток.До речі,сумка із моїми речима, включаючи телефон, студентський і гроші теж зробила вдалий заплив.Я залишилась ночувати в кімнаті,як виявилось вона була типу Діминою,і прокинулась від того,що він обіймав мене,я вирішила не залишатися з ним в одному ліжку та пішла на терасу,куди потім прийшов і він та успішно мене образив,-розповідала сьогоднішню історію я,-взагалі не розумію чого мене Вадим розмістив у цій кімнаті якщо вона Дімина.
-Мені дивно з Діми,адже Вадим мені розказував,що він уступив тобі свою кімнату,я ще здивувалась із цього,адже жодна дівчина ще не спала із Дімою в одному ліжку.Не те,щоб він був такий недоторканий,ні,в цій справі він ще той бабій,але чомусь він завжди відправляє дівчат додому чи в іншу кімнату.Проте малишка,я тобою пишаюсь,відшити одного із найпопулярніших хлопців універу в перший день і так поводитися із ним може не кожна,та взагалі якщо чесно ніхто із дівчат,які з ним ледь знайомі не може,бо в них одразу слинка тече на нього.А те,що образив-не звертай уваги він ще той козел,-радила Лі.
Все-таки він вчиться в нашому універі.Відчуваю моє навчання буде веселим.
-Так значить ти знала,що я ночую не в гуртожитку,чому ти тоді так випитувала у мене всю інформацію?,-здивовано запитала я у Лі.
-Сорі,я хотіла ,щоб ти сама мені все розповіла,-відповіла Еммі та зробила очі як у кота з Шрека.
-Мія,ти дивуєш мене щоразу все більше і більше,-казала Поллі та посміхнулась.
-А як звати Дімину дівчину?,-запитала я.
-Дівчину?Від коли у цього бабія є дівчина?,-перепитала Лі.
-Так довгонога симпатична блондинка,-пояснила я,-він вчора на кухні її обіймав.
-Ааа,я вже встигла здивуватися,що не в курсі таких новин,що у Куровського з'явилась дівчина,-полегшено мовила Еммі.-Це,мабуть,якась чергова дівчина,яка до нього клеїлась,а він не зраджуючи своїм принципам,не міг пройти повз неї.
-Досить вже про вашого Діму,-припинила нашу розмову Поля.
-Все,пішли снідати,я така голодна,-запропонувала я дівчатам.
Ми вирішили поснідати в кафе,яке знаходилось в 5-хвилинах від гуртожитку.
Так як була субота,пар не було,ми вирішили прогулятись,адже спати із нас вже ніхто не збирався,тому прогулянка була чудовою ідеєю.В парку,яким ми гуляли,був прокат роликів,нам здалось це чудовою ідеєю як провести час.Перевзувшись в ролики ми катались по всьому парку,їли морозиво та багато сміялись.Я вирішила показати дівчатам своє вміння кататись задом на перед,тобто спиною вперед,та тільки я розігналась як в мене хтось врізався і я впала.
-Вибач будь ласка я не хотів,я не побачив тебе,бо їхав задом наперед,-відповів хлопець який штовхнув мене,-давай допоможу,-незнайомець протягнув мені руку.
-Я Ілля,-представився хлопець.
-Я Мія,-відповіла я.
-Приємно познайомитись Мія,в тебе дуже красиве ім'я,ти,мабуть,таких компліментів отримуєш щоразу при знайомстві,-сказав своє припущення мій новий знайомий Ілля.
-Багато хто вважає моє ім'я дивним,але спасибі, мені приємно,-подякувала я хлопцю за комплімент.
-Малишка,з тобою все в порядку?Ми дивились як ти нам показуєш свої навики кататись задом наперед і відвернулись на хвилину купити ще морозива,а ти вже тут валяєшся, так щей десь вже знайшла такого хлопця,-кокетливо наголосила останню фразу Еммі.
-Екстремал із тебе такий собі,-сказала Поля,-з тобою все в порядку?,-турбувалась дівчина.
-Все добре,-відповіла я та помітила розсічену долоню.
-Мія,в тебе кров,-помітив Ілля,-я зараз збігаю в аптеку куплю тобі пластир та перекис,щоб обробити рану,-сказав Ілля та побіг в аптеку.
-Ну ти Мія даєш,до тебе симпатичні хлопці магнітом притягуються чи що?,-мовила Еммі.
В Поліни задзвонив телефон:
-Дівчата,вибачте,мені потрібно вас залишити,Олег попросив поїхати із ним на закупи,бо ми завтра їдемо до його батьків на пікнік.
-Бувай.
-Папа,-ми попрощались із дівчиною,вона цьомнула нас в щоки та пішла.
-А я так і бути не залишу свою смертельно поранену подругу із тим симпатичним русявим хлопцем,-жартувала Лі.
Та й до Еммі зателефонували,це була її сестра,яка попросила Лі приїхати до неї,допомогти із прибиранням,бо завтра приїжджають батьки дівчат.
-От,чорт!Я вже й забула ,що батьки завтра приїдуть,вибачай малишка,я теж тебе маю залишити,-мовила Лі.
До нас якраз підійшов Ілля із невеликим пакетиком,де були аптечні засоби.
-Юначе,залишаю свою подругу на тебе,вся відповідальність тепер на тобі,ти ж бачиш яка вона незграбна,-доручила мене Іллі Еммі,-я побігла,бувайте.
Лі приобійняла мене на прощання та прошепотіла на вухо:
-Не тормози і не забудьте обмінятись номерами,-сказала дівчина і пішла по своїм справам.
Еммі в своєму репертуарі.