За крок до кохання

Глава 5

Знайти Діму було не важко,він стояв на кухні,приобіймаючи якусь струнку блондинку та щось шепочучи їй на вухо.
-Ну хто б сумнівався,-подумки сказала я,-хоча можливо це просто його дівчина,але для мене це не грає ніякої ролі,бо мені потрібне моє плаття.
Я вирішила використати його  сьогоднішню фразу і не чекати поки він відійде від дівчини,тому я попрямувала до хлопця на кухню:
-Змушена перервати вашу романтику,але Діма,віддай моє плаття.
-Тобі іменно зараз так потрібне це плаття?,-невдоволено, відстороняючись від блондинки, мовив до мене хлопець.
-А тобі що так комфортно в ньому?Я звичайно все розумію,21 століття,ніяких обмежень,це твій смак та вибір,але просто купи собі якесь інше та носи його на здоров'я,але мені потрібно додому,а в твоєму одязі я їхати не збираюсь,-відповіла я Дімі.
Довгонога блондинка лише посміялась з моєї репліки,а хлопець незадоволено глянув на неї й та зразу притихла.

Так поводжу я себе тільки з Дімою,тобто так грубо,ніхто більше мене до такого не змушував,але він сам винен.Мені не подобається яка я поряд з ним,тому я сподіваюся наше спілкування обмежиться або й взагалі припиниться.
-Ну добре,добре,пішли вже,-мовив хлопець та одразу попрямував через натовп вперед.
Я пішла одразу за ним та на мене наткнувся якийсь хлопець та розлив на мене,а точніше на Дімину футболку пиво.Супер,зараз Діма почне обурюватись та звинувачувати мене .
-Ой,вибач,малишка,я випадково.Хочеш,поможу тобі її зняти?,-ухмильнувся до мене не тверезий хлопець,через якого на футболці залишилась велика пляма.
-Я сама впораюсь,-сказала я хлопцю та спробувала пройти далі,але він не дав мені цього зробити.
-Ну ж бо,не грайся в невинну овечку,ходімо,там якраз є вільна кімната на 2 поверсі,-хлопець схопив мене за руку та хотів повести за собою.
-Якісь проблеми?,-мене загородив собою Діма.
-Дімон,не лізь краще,у нас тут з малишкою розмова,-сказав винуватець плями на футболці та постарався відсунути Діму,який засторонив мене.
-Вона чітко пояснили,що не хоче з тобою іти,тому просто йди проспись або чіпай якихось легкодоступних дівчат,які самі тобі на шиї зависнуть.
-А хто сказав ,що вона не одна із тих легкодоступних?Чи можливо ти вже поклав на неї око та хочеш повторити те саме,що із моєю сестрою та й як із всіма дівчатами з якими ти зв'язуєшся?Покористуєшся і все?,-злісно говорив хлопець,стискаючи склянку в руках.
Діма врізав хлопцю прямо в ніс,той не втримався на ногах та впав на підлогу.
-Ти такий самий.Мудак,-нахилився Діма до хлопця та взяв його за комір футболки,а потім відкинув назад на підлогу.
-Це ти козел!,-крикнув в слід хлопець,який все ще був на підлозі.
-Пішли вже,що встала,-Діма потягнув мене за собою.
Досить смішно було спостерігати за тим як Діма,в моєму платті врізав тому хлопцю,але мені водночас було цікаво,що ж було між ним та сестрою того хлопця.Треба буде розпитати його.
Але яке мені до нього діло?
Від моїх роздумів мене перервав Діма:
-Так і будеш стояти чи мені допомогти тобі роздягнутись?Я,якщо чесно,не проти.
Я й за своїми роздумами зовсім не помітила як я просто стояла на місці і не рухалась,я надто багато думаю над всім,потрібно позбутись цієї звички.
-Залиш свою люб'язність для своєї дівчини,-відповіла я хлопцю.
-Для якої ще дівчини?,-здивувався хлопець.
-Для довгоногої блондинки,з якою ти обжимався на кухні,-пояснила я хлопцю.
-Ааа,ти про неї.Можеш не хвилюватися,вона не моя дівчина,-сказав Діма.
-Було б мені через кого хвилюватись.
-Ну,ну,я помітив.
-До речі ,дякую ,що заступився.Але я все ще чекаю своє плаття,-я змінила тему нашої бесіди.
-А якщо я не віддам його?Я ж тепер не маю в чому ходити,адже мою футболку ти успішно заляпала.
-Ти чудово знаєш ,що це не я.Хочеш я візьму її до себе та поперу?,-запропонувала я хлопцю.
-Звичайно ти це зробиш,-самовдоволено відповів хлопець,-а тепер давай мені одяг,верніше шорти,футболку бери до себе,-командував Діма.
-Слухай,Дмитро,припини командувати та обернись і віддай мені плаття,а то мені немає у що переодягнутися.
-Тобто я маю перед тобою знімати плаття і ти мене голого бачити будеш,а я маю обертатись?І не називай мене Дмитро,я ненавиджу коли мене так кличуть.
-Обертаємось одне до одного спиною,вимикаємо світло,одяг кидаємо на підлогу і не обертаючись кожен підбирає свій,-запропонувала я.
-Це не те,що я хотів почути,але окей,-погодився хлопець.
Я вимкнула світло та ми кинули одяг на підлогу.Не думала,що в перший день знайомства з хлопцем(не дивлячись,що воно було досить дивним та знайомством це назвати було важко)я буду стояти з ним в одній кімнаті тільки в білизні,хоч ми й були обернуті одне до одного спиною.
Я підібрала своє плаття та швидко одягнула його і ввімкнула світло.
Переді мною стояв Діма без футболки,я швидко повернулася знову до нього спиною:
- Чому ти не сказав,що ще не одягнувся?
-По-перше,ти не питала,а по-друге,моя футболка брудна і її забираєш ти,не думай,що я тобі забув це,-нагадав хлопець.
- Ти будеш в такому вигляді ходити?А як ти поїдеш додому?
-Можливо ти обернешся до мене обличчям?Чи ти ніколи не бачила напів-голих хлопців?Хоча ти напевно просто боїшся осліпнути від такої краси,-самозакохано говорив хлопець.
-Було б там на що дивитись,-я обернулась до хлопця і готова була забрати свої слова назад,в нього був чудовий рельєфний прес,та я не подала вигляду і просто взяла його футболку і вийшла за двері,залишивши його на самоті.
Я вирішила подзвонити до Поллі та Лі,адже від початку вечірки я пересіклась тільки один раз із одною із них на кухні.
Жодна з дівчат не брали слухавки.Крізь довгі пошуки,мені все ж вдалося знайти Еммі,яка на повну веселилась в басейні та стало зрозуміло,що їй було не до телефонних дзвінків.
-Ей,Еммі,я тебе вже обшукалась.Ти не збираєшся ще в гуртожиток?
-Малишка,сорі,я залишусь тут і тобі раджу,-відповіла мені дівчина,якій вже наливав шампанське в паперовий стаканчик хлопець на надувному матраці.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше