Глава 4

Поки я думала,що мені тут робити в мене навіть назрів план викликати таксі та поїхати назад до гуртожитку,проте мої думки перебили:
-Радий тебе тут бачити.
-Привіт, Вадим.В тебе чудовий будинок,-звернулась я до хлопця.
-Хочеш зроблю екскурсію?
-Давай,-посміхнулась я,а хлопець взявши мене за руку повів через натовп на другий поверх.
Мене трішки лякав той факт,що хлопець якого я знаю перший день веде мене кудись у своєму будинку,але мені здалось,що Вадиму можна довіряти та,що він хороший.Тому я відключила нав'язливі думки та просто вирішила насолодитись вечіркою.
Піднявшись,ми йшли довгим коридором,потім дійшли до невеличкої кімнатки, зайшовши в неї наш шлях не закінчився і хлопець потяг мене за собою невеликими сходинками кудись вгору,це було схоже на вхід на горище.Та яке було моє здивування,коли ми вилізли на величезну терасу,з великими кріслами,які були наче кокони,з невеликим столиком між ними та просто неймовірним виглядом.Мені аж мову відняло на кілька секунд,настільки тут було красиво.Ми ще й дуже вчасно прийшли,адже застали захід сонця.Я одразу ж подумала,як добре,що я не повернулась до гуртожитку та зараз насолоджуюсь такою красою.
-Подобається?,-поцікавився Вадим.
Я вже й забула,що я тут не сама.
-Дуже,-посміхнулась я до хлопця.
-Мені подобається проводити тут час,інколи хочеться посидіти та подумати про все на світі й це місце є ідеальним для цього,-поділився зі мною хлопець.
-Не можу заперечити,тут й справді дуже гарно,мабуть,круто жити в будинку де є доступ до такої тераси,-говорила я до Вадима,водночас милуючись небом,яке набуло помаранчево-жовтого забарвлення через сонечко,яке от-от сховається за обрій.
-Проте інколи було б добре,якби хтось мені складав компанію,-хлопець підійшов до мене ближче,я б сказала аж занадто.
Він потягнув руку до моєї талії,але я одразу вислизнула від нього:
-Вадим,вибач,мені, мабуть,вже час,-мовила я до хлопця та вже збиралась йти,але:
-Мія,це ти мене вибач,я трохи випив і це впливає на мої дії,поряд із такою дівчиною важко тримати себе в руках,але я розумію ,що ми майже не знайомі та безглуздо от-так чіплятися до тебе,адже я прекрасно розумію ,що ти не з тих дівчат,які при будь-якій нагоді вішаються хлопцям на шию,-промовив до мене хлопець,ніби каючись.Від цього мені стало трішки не по собі,але я рада,що Вадим зрозумів мене.
-Ти можеш приходити сюди коли захочеш,я тобі завжди буду радий,-запропонував мені хлопець та подивився прямо у вічі.
-Буду мати на увазі та при можливості із задоволенням прийму твоє запрошення,-посміхнулась я до Вадима.

З Вадимом я почувала себе так легко.Ніби знайома з ним все життя,він легко йшов на контакт,з ним можна було розмовляти на будь-яку тему і він завжди міг підтримати розмову.
Поки ми із хлопцем милувались небом та розмовляли про все та ні про що,нашу увагу привернув шум із дверцят,через які ми зайшли на цю веранду.

Ну хто б сумнівався, звичайно!Цей нахаба точно хоче мені зіпсувати сьогодні настрій!Що він тут робить? Хлопець, чиє ім'я мені навіть не знайоме,але який так часто трапляється сьогодні на моєму шляху.
-Що,голубки,воркуєте?Змушений перервати ваш романтік,малишка,-звернувся до мене цей пихатий самозакоханий індик.
-Брат,пішли тусити,там вже всі зачекалися,а ти покинув всіх своїх гостей та не зрозуміло де вештаєшся,-кликав Вадима хлопець.
-Мій,пішли з нами,буде весело,-покликав мене Вадим.
-Та я ,мабуть,ще залишусь тут.
-Вадік залиш ти її,бачиш,дівчина не вміє розважатись,-сказаа цей знахабнілий хлопець та вже зібрався виходити з тераси.
-Почекай,Вадим,я з тобою,-я підійшла до хлопця та взяла його під руку,викликавши неабиякий подив у пихатого індика.
-Ну що ж,подивимось,-буркнув собі під ніс нахаба,але я всеодно почула.
Ми спустилися на перший поверх,кожний куточок якого був заповнений людьми,здавалося,що повітря тут на всіх не вистачить.
Ми підійшли до невеличкої групи осіб та нам запропонували гру:
-Правила такі:задають дію,якщо ти її не виконуєш-п'єш шот,з кожним не виконаним завдання кількість шотів збільшується.Погнали!
Зібралась достатня кількість осіб,нас було близько 15 людей.Ця гра не викликала в мене задовільних емоцій,але це все ж краще ніж стояти просто в стороні.
-Перше завдання для нашого відважного Діми!Непереможний гравець,який завжди виходить з гри тверезим!,-всі почали йому аплодувати,а хтось із хлопців навіть ляснув його по 5 точці.

Так от як звати цього пихатого індика.Діма значить,-промайнула в мене думка.

-І так,завдання для Діми.Хтось має ідеї,побажання,можливо хтось має певні образи на Дмитра і вже придумав план відплати?Пропонуйте,-активно говорив хлопець,який відзначив себе керівником та ведучим нашої гри.
-Виклади в історію в інстаграм та снепчат,що ти гей та не видаляй її протягом години,-вигукнув хтось із гравців.
-Чудовий початок,чи не так? Приймаєш,Дім?,-запитав наш ведучий.
-Приймаю,-відповів хлопець та вже через хвилину в його історії красувався напис на голубому фоні.
-Можливо Марк із лінгвістичної групи таки доб'ється твоєї уваги,-підколов Діму Вадим та всі дружно оцінили жарт.
У відповідь Діма лише штовхнув Вадима в плече.
-А ми продовжуємо нашу гру,-все не затихав ведучий,який, мабуть,уявляє себе на "Полі Чудес".
-Хто наступний,є хтось сміливий?
-Давайте Мія,вона новенька в нас,хай спробує хоть щось цікаве в своєму житті,-запропонував Діма.
От гад,я тобі ще покажу.
-Мія,прекрасна Мія,якщо ніхто не проти,але нас це не цікавить,тоді твоя черга. Ну ж бо, друзі,дайте завдання Мії,-голосом ведучого ранкових телепередач промовляв хлопець який командує нашою грою.Він напевно має мрію стати ведучим/тамадою чи просто любить бути в центрі уваги, інакше в мене немає варіантів чому він так інтонаційно вимовляє кожне слово,та має таку емоційну манеру говоріння.
-Станцюй лезгінку,Мія!,-запропонував хтось.
-Завдання ніби для 5-класників,-невдоволено бурмотав Дмитро.
-Діма,нікого сильно не цікавить твоя думка.Хоча можливо наш Дмитро має кращі ідеї?,-питав у хлопця ведучий ніби говорячи в уявний мікрофон,замість якого в нього була бутилка від пива.
-Окей,хай танцює,-змирився Діма.
-Велике дякую,за дозвіл,-язувала я до хлопця.
Впоравшись із завданнями,відчувши себе в центрі уваги та після бурхливих оплесків ,яким сприяло моє шоу,я відчула як почервоніла.
Ми весело грали та дуже багато сміялись.Деяким давали завдання поцілуватись із кимось,декому розповісти страх свого дитинства чи про свій перший раз, стрибнути в басейн в одязі чи щось в цьому роді,загалом було дуже кумедно.У фіналі гри залишилися Діма,я та Матвій.