Частина четверта. Фінал

Після того, як дівчина піднялася на гору чоловік пішов у кладову та витяг з неї крісло гойдалку разом з пухнастим теплим килимком закрученим в рулет. Постелив коврик біля каміну поруч поклав крісло. Піднявся до себе та взяв з полички одну з книг Стівена Кінга. Спустився вниз вмостився в кріслі та почав читати. Зазвичай чоловіка таке проведення часу розслабляло, але не цього разу. Думки раз у раз поверталися до Лери. Він пригадував її перелякані очі миле личко приємний голос. Несподівано на обличчі чоловіка з'явилася легка усмішка. Та вона зникла в ту ж мить, як до вух Тимофія долинув звук кроків на сходах.

В кімнату увійшла Лера. Дівчина мовчки пройшлася кімнатою до вішалки для одягу біля дверей, а після нерішуче підійшла до нього.  Весь час чоловік удавав ніби читає та це було не так. Коли дівчина сіла на коврик біля каміну в позі лотоса чоловік не міг відірвати від неї свого огляду.  Хоч і приховував це ховаючись за книгою. Дівчина була одягнена в темно синю водолазку та чорні облягаючі штани. Довге чорне злегка хвилясте волосся було розпущене та легкими пасмами розсипане по спині. Вона сиділа непорушно спостерігаючи за вогнем в каміні. В цей момент в середині чоловіка щось відбувалося, але що саме він поки не розумів.

— А ти взагалі любиш читати? — відклавши книгу у бік, склав руки на грудях та перервав мовчанку.

— Раніше любила, — голос Лери був злегка засмучений вона говорила в пів голосу так що ледь було чутно.

— А зараз?

— Зараз не маю на це часу. Робота сам розумієш.

— Розумію! В самого теж часу на читання бракує, але якщо є бажання, то... — Тимофій затих й про щось задумався.

— Але в мене його нема, — Лера говорила так ніби веде монолог сама з собою.

— Не хочеш розповісти що з тобою сталося? Я ж бачу тебе щось гнітить. Можливо тобі стане легше, — в голосі чоловіка було чутне співчуття.

— Нема що розповідати історія стара як світ. Я закохалася у хлопця думала він мене теж кохає, а потім за тиждень до Нового року я дізнаюся що протягом двох років наших стосунків він мені зраджував з ким попало та й щей на додачу звалив разом з одною з коханок на Мальдіви. А мені есемескою повідомив що ми розходимося, — у міру того як дівчина говорила голос її змінювався, а в кінці вона взагалі розплакалася. Тимофій рипнувся, щоб підійти та  заспокоїти, але то було зайве так само швидко як розплакалася дівчина й заспокоїлася.

Витерши сльози тильною стороною долоні вона шмигнула носом та підвелася.

— Вибач! Давай краще не будемо про погане! Ти часом не голодний? Бо я он щось зголодніла.

— Ну перекусити чогось не завадило б, але то треба готувати, — задумано відповів.

Потерши долоні об штани підійшла до холодильника та зазирнула у нього.

— Хм... Не густо! — винесла вердикт. — Добре що я дорогою продукти прихопила! Давай так, я зараз швиденько підіймуся в кімнату переодягнуся, а після щось нам приготую? Гаразд, — не чекаючи відповіді дівчина побігла в кімнату де залишила сумку з речами яку прихопила разом з продуктами з машини.

Переодягнувшись в теплий в'язаний светр та спортивні штани, Лера спустилася до кухні. Ще біля сходів почула шарудіння посудом та аромат чогось смачного. В животі загуркотіло. Дівчина  з самого ранку майже нічого не їла. 

Біля плити стояв Тимофій. Він щось старанно помішував у пательні. Дівчина була приємно здивована бачити такого з вигляду холодного та з зовні привабливого чоловіка біля плити за куховарством зачаровувало. На ньому був фартушок рожевого кольору який йому дуже личив. Так уважала в той момент дівчина.

— Що готуєш?

— Стейк. Їси таке? — запитав злегка веселим голосом.

— Якщо він м'ясний, то так!

Чоловік тихо розсміявся.

— А що бувають не м'ясні?

 — Звісно є веганські стейки рослинного походження. Ще та гидота не раджу. 

Підійшовши до пакета з продуктами Лера глянула що є в середині. Діставши всі продукти розклала їх на столі в дівчини з'явилася ідея. Не дивлячись на дивні обставини в неї з'явився новорічний настрій тому:

— Слухай я тут подумала. До Нового раку залишилося  менш ніж чотири години. Продуктів у нас вдосталь навіть випивка є. Можливо приготуємо святкову вечерю, щоб зустріти Новий рік як належить. А! Що скажеш? 

— Скажу що це гарна ідея. Залишається лише  вирішити що саме готуватимемо, — відповів чоловік усміхаючись. Про себе дівчина не могла не відмітити що посмішка у Тимофія була гарною й не аби, як сильно йому личила.

Протягом наступних трьох з половиною годин робота на кухні кипіла. Дивним чином пара добре спрацювалася Лера з Тимофієм майже не розмовляли просто усміхалися одне одному час від часу та розуміли жести без слів. Вперше за довгий час дівчина відчула справжню радість та полегшення, а ще комфорт. Теж саме було і з Тимофієм. Йому сподобалося готувати вечерю разом з Лерою. Це був один з перших випадків у його житті, коли йому було так легко та комфортно поруч з жінкою тим паче з мало знайомою.

Приготувавши вечерю та перемивши увесь брудний посуд. Пара накрила стіл, дістала шампанське та розлило його по келихах. Настінний механічний годинник пробив дванадцяту ночі.

— З Новим роком! — прокричала весела та радісна Лера.

— З Новим роком! — у відповідь промовив усміхнений Тимофій.

До третьої ночі  пара просиділа за столом. Попиваючи спиртне розмовляючи про все на світі. Був чутний сміх і видні сяючі очі в обох. Відчувши що хоче спати Тимофій перший підвівся з-за столу. Він допоміг Лері прибрати зі столу, а після вони обоє піднялися на гору та розійшлися по своїм кімнатам. Дівчина деякий час крутилася на ліжку, а після заснула міцним сном з широкою усмішкою на вустах, так само як і Тимофій.

Додому дівчина потрапила Лише через два дні зранку як тільки телефон упіймав зв'язок дівчині прийшло купа сповіщень про пропущені дзвінки від знайомих та родичів. Спершу зв'язавшись з нами та запевнивши що з нею все в порядку і вона переплутала будинки тому й не приїхала тим самим наче заспокоюючи, але й змушуючи нас знову хвилюватися. Потім переговорила та отримала привітання від родичів. Які теж трохи хвилювалися, але на щастя не були в курсі того куди саме дівчина поїхала.