Частина друга.

Він хотів зробити крок вперед з топориком у руці, Леру це ще більше перелякало. Серце дівчини від страху, як то кажуть пішло в п'яти, але на ділі калатало з шаленою швидкістю.

— Стійте! — голосно запищала.

Від писку дівчини чоловік скривився та мало не почав затуляти вуха. Коли писк стих то глянув на праву руку в якій тримав топорик. Важко видихнувши він відкинув його у бік і здійняв руки до гори, долонями в бік Лери. Дівчина насторожено спостерігала за кожним рухом чоловіка, вона  стискала у руках край кочерги так міцно що вже почали боліти пальці раніше холодний, а тепер вже гарячий метал боляче впивався в шкіру. 

— Давайте ви заспокоїтеся й ми спокійно поговоримо? — чоловік злегка махав руками вгорі над головою, говорив він спокійно. Незнайомець повільно опустив руки та з місця не зрушив.

Він бачив що дівчина дуже налякана. З вигляду така тендітна та смішна з цією кочергою у руках, розчервонілими щоками. Невисокого зросту з темним волоссям та сірими очима в яких зараз читався страх. 

— Я не заподію вам ніякої шкоди. Даю слово! Мене Тимофій, звати, це мій будинок. Я купив його три роки тому, — чоловік говорив спокійно інколи вставляючи руки перед собою, готуючись оборонятися. Дівчина була рішуче налаштованою огріти можливого маніяка кочергою по голові. Зрозумівши що розмови не вийде Тимофій обережно зробив кілька кроків назад, а після почав удавати ніби дівчини поруч немає.

Лера була перелякана та введена в шоковий стан. До дівчини не одразу дійшло що вона переплутала будинок. Коли Тимофій відійшов та почав займатися своїми справами дівчина потроху почала приходити до тями.  Через п'ятнадцять хвилин вже повністю отямившись дівчина звернулася до чоловіка.

— Пробачте, будь ласка, Тимофію! Мабуть, дорогою я звернула не туди і тому замість потрібного будинку знайшла ваш, — вона говорила обережно. їй було соромно.

Дівчина подумки лаяла себе за дурість і неуважність. З самого початку мала зрозуміти що помилилася будинком. Але ж ні чомусь подумала що її пранкують як колись в юнацькі роки.  Дівчина поставила на місце кочергу та наважилася підійти до господаря дому.

— Перепрошую. Мабуть, краще я поїду, Тільки спершу пакети заберу,  — чоловік стояв біля плити та мовчки варив каву аромат якої заполонив усю кімнату. Від Тимофія віяло холодом та силою, а ще впевненістю. 

Лера обережно підійшла до столика на якому стояли пакети та взяла їх у руки. Тимофій, здавалось  не помічав дівчину. Принаймні удавав.

Насправді ж він прислухався до кожного її кроку та найменшого шороху. Щоб у разі чого змогти себе захистити мало чого прийде в голову  цій навіженій, але коли дівчина сказала що піде та забрала зі столу пакети він відчув полегшення.

Чоловік планував зустріти новий рік на самоті в повній тиші. Він не дуже любив людей, а в особливості жінок.   Ні він їх не ненавидів просто не любив. Коли дівчина дійшла до машини чоловік з чашкою кави у руках вийшов на ганок подивитися та переконатися що незнайомка точно поїде. Та його спіткало розчарування місцевість чоловік знав непогано, як і те що до найближчого будинку чи котеджу їхати кілометрів десять. Піднявши голову до гори побачив темні хмари. На вулиці стало значно холодніше і зірвався вітер. Наближалася хурделиця. Зробивши підрахунки чоловік здогадувався що дівчина може не  доїхати до місця призначення, адже в цій місцевості погода міняється швидко. 

— Варто б її попередити, — сказав сам до себе.

Дівчина в той момент вже сіла в авто та спробувала завести двигун. Після кількох марних спроб та більшого  погіршання погоди вона вийшла з авто здіймаючи руку з телефоном до гори марно намагаючись зловити зв'язок. Чоловік стояв мовчки спостерігаючи. Ще через кілька хвилин дівчина швидким кроком майже бігом таким швидким наскільки це було можливо через сніг. Підбігши до ганку Лера звернулася до Тимофія.

— Ви б не могли позичити мені свого телефона зробити один дзвінок подрузі? Вона і інші знайомі чекають на мене в іншому будиночку, бо в мене зв'язок не ловить.

Чоловік знову важко видихнув.

— Наврядчи у вас вийде подзвонити з мого. Насувається сильна хуртовина в цій місцевості при такій погоді як зараз дуже поганий зв'язок. 

— Тоді можливо ви б змогли мені допомогти? Моя машина не заводиться, будь ласка, — благально глянула на чоловіка. 

Той мочки розвернувся та зайшов у середину будинку. Лера вже була розчарувалася та подумки почала обзивати Тимофія різними прізвиськами, коли чоловік знов вийшов на ганок одягнений у куртку, шапку, та рукавиці.

— Ну ходімо подивимось що у вас там, — звернувся до Лери та покрокував до машини. Дівчина поспішила за ним.

Він підняв капот та попроси дівчину спробувати завести двигун. Після кількох невдалих спроб чоловік виніс вердикт.

 — Не пощастило тобі. В тебе котушка згоріла потрібно міняти. А зробити це можна лише на СТО. Ех хоч як би я і не хотів цього, але тобі схоже доведеться тут затриматися, — дещо засмучено промовив.

— Ні я не можу на мене друзі чекають! А не можна щось придумати? Можливо у вас є авто і ви б могли мене підвести чи хтось із знайомих мене забере лишень спіймаю зв'язок і... — Лера знов підняла до гори руку з телефоном.

Чоловік закрив капот машини та поглянув на дівчину яка стрибала та крутилася на місці в спробах комусь подзвонити.

— Слухай, як там тебе? Поглянь довкола, по-перше, вже майже стемніло, по-друге, погода погіршується починається хуртовина і схоже вона буде сильною. Он який вітер і сніг йти починає. При всьому бажанні я не можу тебе відвести. Зараз взагалі кудись їхати небезпечно. Хуртовина швидше за все затягнеться надовго кілька годин не менше, а застрягти в новорічну ніч в снігу посеред лісу і замерзнути не дуже хочеться. Тому мила бери свої речі та йди за мною в будинок.

Чоловік був не в захваті від ініціативи залишити дівчину у себе, але вибору не мав. Лера теж була не у захваті, але поглянувши на погоду і відсутність зв'язку зрозуміла що найкращий варіант залишитися в цьому будинку з цим не дуже привітним Тимофієм.