Частина перша.

Це сталося не зі мною, а з моєю подругою  кілька років тому. ЇЇ звуть Лера на той момент дівчині було двадцять п'ять років. Стосунків у дівчини вже давно не було, як і віри в кохання. Після останніх не дуже вдалих відносин з хлопцем. 

В нас була та і зараз теж є компанія з десяти осіб. Всі ми були майже одного віку. Того року ми порадилися і вирішили зустріти Новий рік однією дружною та веселою компанією. Домовлятися, скидатися та планувати як саме і де будем святкувати ми почали ще на початку зими. А закінчили аж через два місяці. Бо людей багато думок теж не один раз сварилися все норовило зірватися, бо комусь або ідеї не подобалися, або плани мінилися чи грошей не було. Варіантів було кілька та ми все ж спинилися на одному який влаштовував більшість. 

Однією з тих хто був проти була Лера. Адже було прийняте рішення зустрічати та святкувати Новий рік за містом у винайнятому котеджному будиночку на оренду якого скидалися всі порівну. Дівчина багато працювала та геть зовсім трішечки відпочивала. І хоч її вихідні й припадали на перед день та після Нового року, тобто три дні. Дівчина довго відмовлялася святкувати з нами. Запевняючи що їй і самій буде добре, що вона стомиться на роботі і їй буде не до свята, і бла-бла-бла. Але я як її найкраща подруга прекрасно знала що дівчина не відпочивати буде, а страждати через колишнього. Дивлячись фільми закутавшись у плед, можливо ллючи сльози, бо все ще не забула того засранця який покинув її за тиждень до Нового року та втік з коханкою на Мальдіви. Їстиме шоколадно-фісташкове морозиво та питиме гаряче какао.

Тому всіма можливими методами я та і не тільки намагалися вмовити дівчину поїхати з нами. І все ж нам це вдалося. За місяць до потрібної дати, а саме до 31 грудня ми поїхали роздивилися будиночок який знайшли через сайт в інтернеті та внесли частину орендної плати. Другу внесли вже перед самим заїздом в будинок. За два тижні до заїзду ми по черзі парами або в кого як виходило їздили до будинку, щоб прикрасити його. привести деякі продукти, розчистити сніг.  Лера за весь час приїздила лише один  раз до будинку аби його роздивитися. Того дня дівчина приїхала на машині Сашка одного з хлопців що були в  нашій компанії. У дівчини вже як рік були права та власна автівка, але в той день машина  Лери була на СТО. Тож дорогу дівчина пам'ятала погано.

У чотирьох осіб з компанії була машина враховуючи й Лерину теж. За планом ми мали виїхати з міста усі гуртом до будиночка ще зранку аби підготуватися до святкування. Приготувати їжу натопити камін обрати хто де буде спати розкласти особисті речі. В останній момент подруга повідомила що в неї є невідкладні справи й тому вона приїде пізніше. Я спочатку засмутилася, адже вважала що дівчина таким способом хоче втекти від святкування Нового року з нами, але вона запевнила мене що точно приїде. Те що Лера була у місті довше нас стала не аби яким везінням, бо ми трошки прорахувалися в розрахунках тому нам потрібно було докупити ще кілька пляшок з алкоголем та дещо з продуктів. Про що сказали дівчині по телефону. Вона погодилася докупити все що зможе знайти зі списку який ми їй продиктували. Гроші ми домовилися перекинути їй на картку.  Купивши в супермаркеті всі потрібні продукти та випивку Лера поїхала на заправку. Налила повний бак бензину та вирушила в путь. Дорогу дівчині пояснили цілих три рази Саша з Танею.

Настрій у дівчини був не дуже святковий до Нового року залишалося менше ніж десять годин. А вона замість того аби замовити доставку та зараз відпочивати мусила їхати засніженими лісовими  стежками. Її давно вже не приваблювали всі ті п'яні гулянки на одну з яких вона зараз їхала. Та довгі вмовляння й переконання подруги що дівчині вже час розвіятися та забути хоч на деякий час про роботу дали свої плоди. Дві години їзди в теплому салоні авто під веселі новорічні пісні ніяк не допомагали викинути з голови пасмурні думки через зраду того кого як вона думала  її кохав. З часу його втечі та розриву стосунків минуло вже он три роки, а вона все ніяк не могла відпустити ситуацію й продовжити йти далі. Що вона лиш не робила аби про все забути. Нічого не допомагало лишень так на деякий час відволікало. 

Саме тому дівчина і вдарилася головою об роботу. Спеціально вичавлюючи з себе останні соки. Так їй було простіше. Рана менше боліла.  Будиночок до якого вона їхала знаходився посеред лісу. Дорогу до якого якщо не  знати напевне дуже важко знайти. Ліза одного разу спостерігаючи інші три слухаючи вважала що дорогу знає. Та, мабуть, вона помилилася. На останньому з перехресть трьох доріг подруга звернула не туди.  Замість гарно прикрашеного повного народу будинку дівчина приїхала до з вигляду холодного хоч і стильного будинку. Взявши два пакети з продуктами інші лишаючи в багажнику дівчина піднялася східцями до вхідних дверей.  Які були не замкнуті. Всередині будинку було прохолодно, порожньо і тихо. Це може прозвучати смішно, але як потім подруга зізналася вона не дуже уважно оглянула будинок і до кінця місяця вже й не пам'ятала як він мав виглядати з зовні й в середині.

Подруга поклала пакети на стіл та оглянулася. Пройшлася кухнею заглянула на другий поверх мигцем поглянула на краєвиди що відкривалися їй з вікна, а після завмерла на місці.

Вхідні двері прочинилися і в будинок увійшов кремезний чоловік одягнений у теплу зимову куртку нароспах, у теплій в'язаній шапці та з купкою наколотих дров в одній руці й з маленькою сокиркою в другій. Побачивши сокиру в руках чоловіка дівчина не на жарт перелякалася. Стоячи біля вікна вона схопила перше що їй потравило під руку. Це виявила кочерга. Вона виставила руки перед собою тримаючи обома руками кочергу й переляканим голосом закричала. 

- Хто ви такий і що тут робите!? - страх переповнював та змушував щосили притискатися до стіни позаду неї.

На обличчі чоловіка добре читалося роздратування. Нічого не сказавши упевненою ходою він підійшов до каміна та скинув з рук дрова.

- У мене до вас дівчино теж питання. Хто ви така? І що ви, чорт забирай, робите в моєму домі? - чоловік навмисно наголосив на слові "моєму"