ВСТУП
Світ кінематографа завжди приховував за собою безліч таємниць. Камера, яка здатна зловити найпотаємніші миті, зберігає не лише історії, що розповідаються на екрані, але й долі тих, хто залишається за кадром. Це історія про людину, яка стоїть по інший бік об'єктива, але сама стає героєм захоплюючого трилера, в якому реальність і вигадка переплітаються у небезпечний танець.
-Лук’яне Федорович! У нас скоро зйомка а Павлівни Сергіївни ще й досі немає. Що робити?
-Віолето заспокойся до зйомки ще 25 хвилин,У Павліни ще досталь часу щоб прийхати на знімальний майданчик.
-Лук’яне Федорович, Павліни немає вже пів години, ми не можемо так довго чекати її. Що робити?
- Це на ней не схоже. Так давай так , ви починаєте знімати фільм , а я поїду до Павліни додому, може щось сталося. Все ясно?
- Так, Лук’яне Федорович.
Лук’ян докурив сигарету і сів в свою чорну машину і поїхав до Павліни
Павліна жила на правому березі Київа в Солом’янскому районі, у п’ятиповерхівці. Жила вона на третьому поверсі.Приїхала з невеликого міста Ірпінь¹. Живе вона сама , братів і сестер немає, мама живе в Ірпінь батько також.
Приїхавши на місце, Лук’ян припаркував машину і поспішив до під’їзду. Входячи до будинку, він відчув холодний подих пустоти, який пронизав його до кісток. Він піднявся по скрипучих сходах до третього поверху і зупинився перед дверима Павлівни.
Він подзвонив в дзвінок, але ніхто не відчинив двері. Це було дивно .
Лук’ян знак що сусіди дома, але чому ніхто не виходить?
Лук’ян ще раз подзвонив в двері але знову тиша.
Тоді він подзвонив в двері навпроти квартири Павліни.
- Доброго дня, ви не знаєте де Павліна?
- Доброго, молодий чоловіче . Де Павліна? - перепитала стара пані
-Так- коротко відповів Лук’ян
-А ким ви її приходитесь? Як я знаю Павліна живе сама , братів в неї немає
Я її начальник, так ви її бачили? ¹Ірпінь – містечко в київській області
-Начальник? Значить
-Мг- тут Лук’ян вже напружився за всі свої 21 рік , він вперше шукає дівчину , яка ще на нього працює
-Я її вже не бачила декілька днів, в останній час вона виглядала напруженою
-Ви не знаєте де вона може буди?
-Вона могла поїхати до батьків , але я так не думаю
- Добре, дякую. Допобаченя
- Допобаченя, чоловіче.
Лук’ян сів у свою машину, виглядаючи засмученим. Він почував себе безпорадним і розчарованим. Повернувшись на знімальний майданчик, він вирішив зосередитися на роботі і не думати про Павліну до того часу, поки не знайде які-небудь сліди чи підказки
Як думаєте що буде далі? Як вам персонажі?