Я объїздив майже всю Європу, частину Азії, і тут підвернувся шанс — нова країна. Її розписували як мрію: давня культура, мистецтво, що лізло з кожного куточка, і їжа, яку подавали з такою важливістю, ніби це релігія. Кожен клаптик землі там — історія, а кожне село — ніби картина, ретельно виписана майстром.
Але ще до поїздки цей лощений образ почав тьмяніти. Тіні згущувалися дедалі частіше — новини про кров і страх наповнювали повітря. Нитки наркотрафіку тягнулися, як павутина, вбивства й грабунки множилися, а натовпи біженців, ніби полчища варварів, що штурмують давній Рим, билися об кордони, ламаючи старий лад світу. Я їхав туди, де все це сходилося в одну точку — місто, про яке ходили темні розмови, місце, де за красою ховалася смертельна небезпека. Це був Марсель. Франція.