Розділ 5 "Свято для двох"

Грудень 2012 рік

Алевтина

— Алю, на вулиці не літо, щоб ходити у цьому піджачку, — виходить з кухні мама й знищує спроби одягнутись за своїм планом. Сьогодні до них мають прийти гості — тітка з дядьком і бабця, тому у неї ще дуже багато справ. Я сподівалася, що на мене не вистачить часу та уваги, але помилилася.

— Це не піджак, а коротка куртка, — намагаюся відстояти свій вибір, але обличчя мами говорить, що не вдасться. — Я ж не пішки туди йду.

— Не може бути й мови, одягни пуховик, на вулиці мороз, а ти розхристана. Ось, — підіймає трохи куртку й торкається пальцями оголеної спини, — ні майку не одягла, ні светра нормального, тіло голе. Не вистачало ще захворіти. Переодягни, — знову зникає на кухні й цокотить посудом. Зітхаю, але сваритися не хочу, я так близько від виходу, всі думки вже у Макара. Знімаю куртку й дістаю з шафи пуховик до коліна. Я ж навіть джинси одягнула, щоб вона не завернула мене, але куртка не вгодила.

— Це інше діло, так точно не замерзнеш, якщо будеш вештатись на вулиці, — знову з’являється в коридорі. — Обов’язково подзвони мені, коли доберетесь, щоб я не хвилювалась.

— Добре, не хвилюйся. Я ж не сама туди їду, — взуваюся й вішаю сумку на плече. Батьки досі думають, що я їду з компанією Макара на дачу до Захара. Я вирішила не уточнювати інформацію, що святкуватимемо ми тільки удвох у нього вдома. — З прийдешнім, мамо, — обіймаю її й цілую в щоку.

— По поверненню знайдеш подарунок під ялинкою. Обережно доню, все з розумом. З п’яним водієм навіть не думай їхати, одразу дзвони нам, ми з татом щось придумаємо.

— Макар не п’є. Все буде добре, — виходжу, а потім згадую, що забула дещо сказати. — Мамо, пошукаєте з татом свої подарунки під ялинкою, — усміхаюсь й зникаю за дверима. Спускаюсь й одразу сідаю у таксі, яке вже чекає. Його замовив Макар і обіцяв чекати мене біля будинку, щоб не заблукала.

З самого ранку я готувалась до святкування. Спочатку прикрасила ялинку, потім допомагала мамі готувати. Коли завершила справи на кухні, прийняла душ, одягнулась і зробила макіяж. Темне волосся залишила розпущеним, дуже ретельно намалювала стрілочки на повіках і нафарбувала вії. Губи мазнула рожевою, майже невидимою, помадою й додала трохи рум’ян на щоки. Мені дуже подобається результат ретельних старань. Сподіваюся, що Макар не лишиться байдужим до мого святкового лука.

На годиннику четверта година вечора, народ на вулицях кудись поспішає, всі з подарунковими пакунками та повними пакетами продуктів. Хтось ще не встиг прикрасити ялинку і тільки несе її додому. Рідкі сніжинки додають вечору святкової атмосфери. Таксі завертає у двори й зупиняється біля під’їзду. Усміхаюся, бо Макар виконав обіцянку і вже чекає мене біля під’їзду. Підходить й оплачує мій проїзд. Незручно, але я більше не сварюся через це. Звикла, що мого впертого хлопця не переконати.

— Привіт, — обіймає мене й лишає на губах поцілунок.

— З прийдешнім Новим роком, коханий, — мені так радісно й бентежно сьогодні. Вперше зустрічаю Новий рік не вдома.

— Пішли, — забирає мою сумку, відкриває двері під’їзду й чекає поки увійду.

Підіймаємося ліфтом на восьмий поверх й заходимо до квартири. Я знала, що у сім’ї Макара достаток вищий ніж у моєї, але все одно дивуюсь її багатому оздобленню. Знімаю пуховик й проходжу за Макаром на екскурсію. Квартира на чотири кімнати, з сучасним ремонтом і купою різної техніки. На стінах висять картини, на поличках цікаві заморські сувеніри і фотографії з відпочинку. Одна кімната оформлена під кабінет, з дубовим столом й шафами, повними книг. Спальня мами просто розкішна, оформлена у білих відтінках. У вітальні стоїть ялинка, висить на стіні велика плазма й привертає до себе увагу широкий, м’який диван. Всі кольори підібрані ідеально, наче в рекламі. Макар вмикає гірлянду на ялинці й проводить мене далі.

— Моя спальня, — відчиняє двері, стає позаду мене й обіймає за талію.

— Чисто, — констатую факт.

— А ти думала, в мене безлад? — щипає мене за бік. — Що носки розвішані на люстрі й розкидані огризки від яблук?

— Ну… — починаю сміятись з виразу його обличчя. — Ні, про тебе я так ніколи не думала, — розвертаюсь й цілую його в щоку. — Готувати будемо? Я привезла салат, запечене м’ясо, смачну рибку, ікру і цукерки.

— М-м-м, якщо ти готувала, з’їм усе. А я купив різної смакоти, потрібно тільки порізати й накрити стіл.

— Тоді вперед! Новий рік чекати не буде, — насправді мені трохи незручно знаходитися сам на сам у нього вдома, але це мине. Вперше все бентежно.

Готуємо стіл у вітальні. Викладаємо страви, які привезла я, нарізаємо все, що купив Макар. У підсумку, не вистачає місця, щоб усе це поставити. Класно готувати, коли в тебе така простора кухня. У нас вдома менше місця і удвох з мамою інколи стає тісно. Забираю свою сумку й зникаю у ванній кімнаті, щоб одягнути сукню. Вона чорного кольору, коротка, і з блискучими камінцями спереду. Дивлюсь на себе у дзеркало і відмічаю, як сяють очі. Від кохання й радісного очікування чогось нового. Нового року, нових пригод, знайомств та днів і вечорів разом з коханим. Поправляю волосся, фарбую губи й виходжу. Макар стоїть у вітальні й дивиться у вікно на нічне місто. Розвертається й пробігається по мені поглядом. Усмішка говорить, що мій вигляд йому подобається. Він теж переодягнувся у джинси та темно-синю сорочку.

— Моя Алька, ти така гарна, — підходить й обвиває талію.

— Свято ж, — відповідаю збентежено.

— Ти завжди така, — він нахиляється й цілує мене у щічку. — Прошу, — вказує рукою на диван. Сідаємо, Макар наливає шампанське в келихи. Випиваємо за рік, що минає і дякуємо йому за наше знайомство. Куштуємо страви, багато говоримо і паралельно встигаємо ще й телевізор подивитись. Якщо коротко, святкуємо так, як і всі звичайні родини.

— Мама була не проти? — чомусь мені здається, що така серйозна жінка може бути проти наших стосунків.