За два роки до Виходу

За два роки до Виходу.
 
(Біблія від Анатоля)
 
Передмова до книги Вихід.
 
Єгипет. 1444р.до р.х. Мемфіс.
Кабінет фараона Тутмоса ІV.
Засідання Ради Національної Безпеки.
Фараон, Командувач Армії і Верховний Жрець Нижнього Царства.

Фараон: - Так. Добре. З будівництвом закінчили. Переходимо до наступного питання. Що там?

Жрець: - Євреї.

- Знов єреї? Що на цей раз?

- Те ж саме. Плодяться. Управи на них нема. Якщо і далі так буде - це вже пряма загроза національній безпеці.

Фараон: - Що за напасть? Звідки вони взялись?

Командувач: - Ну, це давня історія. Ще чотири століття тому. Посуха велика була. Голод.
Пустили ми в дельту Ріки кочові племена скотарів, всяких там семітів, гіксосів. В якості гуманітарної допомоги.
А вони малу-помалу все Нижнє Царство захопили. Аж до Фів.
 
- Але ж їх вже давно розбили і вигнали.

- Тих, хто зі зброєю були - так.

- А чому ж решту не вигнали?

Командувач засовався в кріслі: - Ну, ви ж розумієте... Армія, це ж зріз суспільства... Корупція... як і скрізь...

Фараон: - Да-а, ситуація загрозлива. Ми можемо опинитись в своїй країні нац. меншиною. Державу можемо втратити, мову, культуру, релігію. Може статись як в
цій, як вона?... Україні через три з половиною тисячі років.

Командувач і Верховний Жрець перезирнулись.

- Ну, це я так, до слова. В фараонів є й свої джерела інформації, і з майбутнього теж. Так що будемо робити?

Командувач: -Всі попередні дії виявились не ефективними. Ні вбивство єврейських немовлят повитухами, ні сплавляння хлопчиків по Ріці не помогло.
Осіли, прижились, не хочуть кочувати в свою Палестину. Навіть залучення їх до роботи терплять.

Фараон: - Може попробувати їх асимілювати? Яка там в них релігія?

Жрець: - Чорт їх знає. Приносять жертви якомусь бичку. А піди розберись, що в них на умі, чи то своєму Ваалу, чи нашому Амону.
Та й твердошиї вони дуже.

- Це як?

- Та безбожники вони, атеїсти, одним словом дикий народ. Та й жертви богам для них - тільки привід погуляти.
Поважають лише своїх предків. Родослівну ведуть аж від початку світу. Сильна родоплемінна привязаність.
Ні, в асиміляцію не вірю.

Командувач: - Може організувати збройний заколот? Підіслати революціонерів-провокаторів. Хай проголосять національно-визвольну боротьбу за незалежність.
Вб'ють кількох єгиптян. А ми потопимо тоді "повстання" в крові.

Жрець: - Пробували таке вже. Доручили були цю справу одному нашому воєначальнику їхнього походження, Мойсею.
Так що? До цих пір переховуємо його від євреїв в мого друга Їтра, жреця мадіамського.

- Це який Мойсей? Чи то прийомний син, чи то коханець цариці Хатшенсус? - перепитав Командувач.

Фараон: - Да-а, їх не просто на щось спровокувати. Вони і месію свого на страту потягли, щоб римляни не запідозрили їх в підбурюванні до непокори.

Командувач і Жрець знов переглянулись.

Фараон продовжив: -Та й не охота мені різню влаштовувати. Своє вічне імя знеславлювати. Вісімнадцята династія, як-не-як. 
Ви і залишитесь безіменними, як і є. А що скажуть через кілька тисяч років про Тутмоса ІV чи Аменхотепа ІІІ ?
Ми ж цивілізована країна. Не якась там Росія. А що скаже ООН? А Асамблея Африканський Країн? Та й Америка хай підніме. Це ж вам не Чечня і не Курдистан.

Командувач і Жрець опустили очі.

Жрець: - А може їх в теплушки і в пустиню? Як Сталін кримських татар.

Фараон уважно подивився на Жреця.

- В Верховного Жреця теж є свої канали інформації, - скромно сказав Жрець.

- Ні, з кимсь іншим це пройшло б. Але не з євреями. Крику буде на весь світ. Не радий будеш, що і встряв в таке.

Запала довга мовчанка.

- А яка внутрішньо-політична обстановка в Нижньому Царстві? - щоб якось порушити мовчанку, спитав фараон.
Як там прибічники Атона?

- Сидять, - неохоче відповів Жрець.

- Я тут щось не дотягую, - продовжив фараон. - І Ра - бог сонця, і Амон - бог сонця, і Атон - бог сонця. Так чи ж не один е-е-е... бог?

Верховний Жрець відчув в питанні якийсь підвох. "Невже донесли про мої контакти з жрецями - прибічниками Атона?"
Мозок гарячково шукав виходу. І раптом іскоркою блиснула рятівна думка.

- Я от що подумав, - почав Верховний Жрець. - А чому б нам не вбити двох зайців зразу? Позбутись одним махом і євреїв і цієї шкідливої секти.
 
- Як це? - хором спитали фараон і Командувач?
 
- Ми запропонуєм атонівцям замість гнити в підвалах до воскресіння Озірісом бути жрецями в євреїв.
Розробимо для євреїв легенду, що бог їхнього Абрама, Якова і Йосипа колись обіцяв їм зробити їх великим народом. Богообраним.
А ось тепер згадав свою обіцянку і вирішив вивести їх з рабства єгипетського в обітовану країну з молочними і медовими ріками.
 
- Не повірять євреї в нового бога і не приймуть  єгиптян своїми жрецями.
 
- А ми Мойсея підключимо до цього діла. В простого народу до нього ставлення як до заступника.
 
- Старий він вже. Не сприйме він таких радикальних думок. Він і молодим був м'яко кажучи надто вже простим і прямолінійним. Двох слів докупи не зв'яже.
 
- Мойсея я беру на себе. З допомогою мого друга Їтра, жреця мадіамського, ми йому влаштуємо очну ставку з богом Абрама і Якова, ха-ха.
Та й допомога Їтра буде потрібна, щоб якось допомогти їм адаптуватись в пустині хоч на деякий час, а то рвануть зразу назад. Ну і знаменія всякі робити для
підтримки віри. Десь куряву на дорозі підняти, чи дим на горі.
А що Мойсей двох слів не зв'яже - не біда. Є тут у мене один знайомий жрець з атонівців, ну, в смислі сидить в підвалі. Ароном звати. Ото голова. Ми його
братом Мойсея представимо.
Всі організаційні проблеми він візьме на себе.Ми з ним детально розробимо і легенду про бога Абрама-Якова і обрядовість до дрібних деталей. Все буде на
професіональному рівні.
Таким твердошиїм навязати бога не легко буде.
 
- Треба щоб при виході вони нашкодили, щоб назад боялись вертатись.
 
- Як? Вбити кількох єгиптян?
 
- Ні, єгиптян вбивати не потрібно, а от чутки розпустити можна, що бог Абрама і Якова побив єгиптян. А самі вони хай позичать якісь цінні речі в єгиптян, щоб
і в самих рильце в пушку було. Та й допомога якась на дорогу буде.
 
- А я організую "погоню" з військом і колісницями для більшого страху.
 
- Ти ж дивись не перестарайся, щоб не догнати. А то вони з своїми дітьми, волами і речами не такі швидкі, як твої колісниці.
 
- А як же вони в пустині будуть? Вимруть же.
 
- Ну то вже їх справа. Живуть же якось люди. Хай з хананейцями воюють. Нам легше буде.
Та й тепер в них буде власний бог. Хай він за них і потурбується, ха-ха.
 
Всі троє розсміялись.
 
- Ну що ж. Добре. Працюйте. Даю вам два роки на підготовку.
 
Аменхотеп ІІІ полистав календар і зробив запис:
„Вихід євреїв”.
 
-Яке в нас наступне питання?
 
-Війна з ефіопами.