За два роки до Виходу.
(Біблія від Анатоля)
Передмова до книги Вихід.
Єгипет. 1444р.до р.х. Мемфіс.
Кабінет фараона Тутмоса ІV.
Засідання Ради Національної Безпеки.
Фараон, Командувач Армії і Верховний Жрець Нижнього Царства.
Фараон: - Так. Добре. З будівництвом закінчили. Переходимо до наступного питання. Що там?
Жрець: - Євреї.
- Знов єреї? Що на цей раз?
- Те ж саме. Плодяться. Управи на них нема. Якщо і далі так буде - це вже пряма загроза національній безпеці.
Фараон: - Що за напасть? Звідки вони взялись?
Командувач: - Ну, це давня історія. Ще чотири століття тому. Посуха велика була. Голод.
Пустили ми в дельту Ріки кочові племена скотарів, всяких там семітів, гіксосів. В якості гуманітарної допомоги.
А вони малу-помалу все Нижнє Царство захопили. Аж до Фів.
- Але ж їх вже давно розбили і вигнали.
- Тих, хто зі зброєю були - так.
- А чому ж решту не вигнали?
Командувач засовався в кріслі: - Ну, ви ж розумієте... Армія, це ж зріз суспільства... Корупція... як і скрізь...
Фараон: - Да-а, ситуація загрозлива. Ми можемо опинитись в своїй країні нац. меншиною. Державу можемо втратити, мову, культуру, релігію. Може статись як в
цій, як вона?... Україні через три з половиною тисячі років.
Командувач і Верховний Жрець перезирнулись.
- Ну, це я так, до слова. В фараонів є й свої джерела інформації, і з майбутнього теж. Так що будемо робити?
Командувач: -Всі попередні дії виявились не ефективними. Ні вбивство єврейських немовлят повитухами, ні сплавляння хлопчиків по Ріці не помогло.
Осіли, прижились, не хочуть кочувати в свою Палестину. Навіть залучення їх до роботи терплять.
Фараон: - Може попробувати їх асимілювати? Яка там в них релігія?
Жрець: - Чорт їх знає. Приносять жертви якомусь бичку. А піди розберись, що в них на умі, чи то своєму Ваалу, чи нашому Амону.
Та й твердошиї вони дуже.
- Це як?
- Та безбожники вони, атеїсти, одним словом дикий народ. Та й жертви богам для них - тільки привід погуляти.
Поважають лише своїх предків. Родослівну ведуть аж від початку світу. Сильна родоплемінна привязаність.
Ні, в асиміляцію не вірю.
Командувач: - Може організувати збройний заколот? Підіслати революціонерів-провокаторів. Хай проголосять національно-визвольну боротьбу за незалежність.
Вб'ють кількох єгиптян. А ми потопимо тоді "повстання" в крові.
Жрець: - Пробували таке вже. Доручили були цю справу одному нашому воєначальнику їхнього походження, Мойсею.
Так що? До цих пір переховуємо його від євреїв в мого друга Їтра, жреця мадіамського.
- Це який Мойсей? Чи то прийомний син, чи то коханець цариці Хатшенсус? - перепитав Командувач.
Фараон: - Да-а, їх не просто на щось спровокувати. Вони і месію свого на страту потягли, щоб римляни не запідозрили їх в підбурюванні до непокори.
Командувач і Жрець знов переглянулись.
Фараон продовжив: -Та й не охота мені різню влаштовувати. Своє вічне імя знеславлювати. Вісімнадцята династія, як-не-як.
Ви і залишитесь безіменними, як і є. А що скажуть через кілька тисяч років про Тутмоса ІV чи Аменхотепа ІІІ ?
Ми ж цивілізована країна. Не якась там Росія. А що скаже ООН? А Асамблея Африканський Країн? Та й Америка хай підніме. Це ж вам не Чечня і не Курдистан.
Командувач і Жрець опустили очі.
Жрець: - А може їх в теплушки і в пустиню? Як Сталін кримських татар.
Фараон уважно подивився на Жреця.
- В Верховного Жреця теж є свої канали інформації, - скромно сказав Жрець.
- Ні, з кимсь іншим це пройшло б. Але не з євреями. Крику буде на весь світ. Не радий будеш, що і встряв в таке.
Запала довга мовчанка.
- А яка внутрішньо-політична обстановка в Нижньому Царстві? - щоб якось порушити мовчанку, спитав фараон.
Як там прибічники Атона?
- Сидять, - неохоче відповів Жрець.
- Я тут щось не дотягую, - продовжив фараон. - І Ра - бог сонця, і Амон - бог сонця, і Атон - бог сонця. Так чи ж не один е-е-е... бог?
Верховний Жрець відчув в питанні якийсь підвох. "Невже донесли про мої контакти з жрецями - прибічниками Атона?"
Мозок гарячково шукав виходу. І раптом іскоркою блиснула рятівна думка.
- Я от що подумав, - почав Верховний Жрець. - А чому б нам не вбити двох зайців зразу? Позбутись одним махом і євреїв і цієї шкідливої секти.
- Як це? - хором спитали фараон і Командувач?
- Ми запропонуєм атонівцям замість гнити в підвалах до воскресіння Озірісом бути жрецями в євреїв.
Розробимо для євреїв легенду, що бог їхнього Абрама, Якова і Йосипа колись обіцяв їм зробити їх великим народом. Богообраним.
А ось тепер згадав свою обіцянку і вирішив вивести їх з рабства єгипетського в обітовану країну з молочними і медовими ріками.
- Не повірять євреї в нового бога і не приймуть єгиптян своїми жрецями.
- А ми Мойсея підключимо до цього діла. В простого народу до нього ставлення як до заступника.
- Старий він вже. Не сприйме він таких радикальних думок. Він і молодим був м'яко кажучи надто вже простим і прямолінійним. Двох слів докупи не зв'яже.
- Мойсея я беру на себе. З допомогою мого друга Їтра, жреця мадіамського, ми йому влаштуємо очну ставку з богом Абрама і Якова, ха-ха.
Та й допомога Їтра буде потрібна, щоб якось допомогти їм адаптуватись в пустині хоч на деякий час, а то рвануть зразу назад. Ну і знаменія всякі робити для
підтримки віри. Десь куряву на дорозі підняти, чи дим на горі.
А що Мойсей двох слів не зв'яже - не біда. Є тут у мене один знайомий жрець з атонівців, ну, в смислі сидить в підвалі. Ароном звати. Ото голова. Ми його
братом Мойсея представимо.
Всі організаційні проблеми він візьме на себе.Ми з ним детально розробимо і легенду про бога Абрама-Якова і обрядовість до дрібних деталей. Все буде на
професіональному рівні.
Таким твердошиїм навязати бога не легко буде.
- Треба щоб при виході вони нашкодили, щоб назад боялись вертатись.
- Як? Вбити кількох єгиптян?
- Ні, єгиптян вбивати не потрібно, а от чутки розпустити можна, що бог Абрама і Якова побив єгиптян. А самі вони хай позичать якісь цінні речі в єгиптян, щоб
і в самих рильце в пушку було. Та й допомога якась на дорогу буде.
- А я організую "погоню" з військом і колісницями для більшого страху.
- Ти ж дивись не перестарайся, щоб не догнати. А то вони з своїми дітьми, волами і речами не такі швидкі, як твої колісниці.
- А як же вони в пустині будуть? Вимруть же.
- Ну то вже їх справа. Живуть же якось люди. Хай з хананейцями воюють. Нам легше буде.
Та й тепер в них буде власний бог. Хай він за них і потурбується, ха-ха.
Всі троє розсміялись.
- Ну що ж. Добре. Працюйте. Даю вам два роки на підготовку.
Аменхотеп ІІІ полистав календар і зробив запис:
„Вихід євреїв”.
-Яке в нас наступне питання?
-Війна з ефіопами.