Розділ 12

Лорейн

Навіть не помітила, коли звичайний, здавалося б, вечір перетік у повноцінне побачення. А потім так само не встигла зрозуміти, як взагалі могла зайти так далеко. Ніби ось щойно просто мало не впала на Івара, а тепер на нього ж мало не застрибнула з грацією дикої й абсолютно незграбної левиці. Подумки ж все не припиняла порівнювати їх з Нілом. Тоді наші стосунки розвивалися досить повільно, а зараз я шалено жадала поцілунків практично незнайомого чоловіка. Може, роки дають своє або ж я й не кохала Ніла зовсім? Бо чому тоді від одного дотику до Івара все в душі оживало, накривало мене потужними хвилями захвату, а з колишнім чоловіком такого ніколи навіть не відчувала…

Як же все складно… І які ж це надзвичайні відчуття — бути дійсно бажаною. Не якоюсь надцятою в списку, як це було з Нілом. Адже до кінця наших стосунків я навіть не могла назвати приблизну кількість тих, хто встигли побувати з ним у ліжку. А зараз все було зовсім інакше… Або ж це знову була якась гра. Проте мені вже було байдуже. В полоні пристрасті я забувала про все на світі та й навіщо взагалі було думати про ці усілякі турботи? Якщо вже могла поринути на кілька годинок у світ насолоди, то не збиралася втрачати свого шансу. За ці роки, я й забула, що це таке — бути жінкою, яку, можливо, по-справжньому покохають і не зроблять боляче…

Миті поруч з Іваром дійсно зцілювали. Та не просто повертали моє серденько до норми, а немов дарували йому нове, абсолютно здорове життя. Вперше за багато років я засинала з блаженною посмішкою на вустах, відчуваючи мужнє тіло поряд. Обійми неймовірно красивого чоловіка були тим ще приємним бонусом. Я б навіть сказала — подарунком долі. 

Вранці відчула на своєму плечі ніжний дотик, а теплу долоню на своєму стегні, яка ковзнула вище, немов ніжний шовк, якби я була в нічній сорочці. Але свідомість одразу ж нагадала мені минулу ніч і що про жодне вбрання тут мови й бути не могло. Слідом тілом пройшлась хвиля тепла, усвідомивши, що й Івар поряд був в такому ж «вбранні». Прокидатися від його легких і ніжних поцілунків виявляється досить приємно і незабутньо. А головне — його аромат. Не парфуму, а саме цього чоловіка, від якого мій розум тьмянів, губився і линув до нього з новою силою, усім тілом. Хоча сьогодні він ще й пахнув свіжою випічкою…

Напружившись, я відсунула Івара й уважно подивилася в його блискучі очі. Він усміхнувся. Мабуть, помітив моє сум’яття.

— Ти…

— Доброго ранку… Генрі вже поснідав і з ним Іда, тому можеш не перейматися за сина, — перебив мене, але цього разу цьомнув у чоло й підвівся, оголивши переді мною ідеальне тіло.

Я аж прикусила губу, рясно червоніючи, доки розглядала, як чарівно вигравали м’язи при кожному його русі. Визнаю, вночі було не до цього… Мало того, що він був гарним, пристрасним, то ще й турботливим і не лише до мене… Неймовірний. Сівши на ліжку, я прикрилась ковдрою, чим саме викликала в Івара ніжну посмішку.

— Серйозно? Після всього ти тепер ховатимешся від мене? — здивувався Івар, а я й відповісти не встигла, бо розгубилася, побачивши в його руках невеличкий столик з рум’яними булочками, які так пахли досі.

— Це так мило…

На якусь мить Івар уважно дивився на мене, але без посмішки. Потім відгорнув волосся з обличчя, зовсім трішки смикнувши кутиками губ. Халепа! Мабуть, я зараз виглядаю жахливо! Поквапилась хоч якось руками розправити волосся, на що Івар перехопив одну й, всміхнувшись, притулив до своїх губ.

— Облиш. Ти прекрасна, Лорейн. Навіть зранку.

Знову нахилився і солодко поцілував в оголене плече, даруючи моїм мурашкам новий ковток повітря. Здається, що я вже на якомусь автоматі потягнулася за поцілунком, викликавши ще одну посмішку в Івара. Але не відмовив, подарував один палкий поцілунок, слідом провівши по моїх губах великим пальцем.

— А тепер снідати, красуне.

Після досить таки виснажливої ночі не хотілося взагалі прокидатися чи куди-небудь йти. Івар прекрасно розумів мене. Тому сніданок у ліжко виявився справжньою несподіванкою та мрією. Навіть подумки відмітила, що від уваги Івара не приховалося й те, що я не любила каву. Чоловік підсунув ближче столик, подавши мені чашечку чаю зі шматочком лимона й ароматну булочку. Хоча… не здивувалася б, якби Івар власноруч приготував наш сьогоднішній сніданок. 

Впевнена, що ця ароматна випічка явно зайняла в кухаря не менш як годину, тож, мабуть, краще віддати ці лаври Тору. Втім, якби Івар його не запросив сюди на посаду кухаря, то й сніданку не було б… Тому просто викинула зайві думки й посміхнулася Івару, потягнувшись до нього за черговим поцілунком, яких мені все було замало. 

Чомусь навіть важко тепер пригадати, коли Ніл робив для мене подібне… Натомість сніданок влаштував мені вікінг, який зараз більше скидався на пухнасте цуценя своєю чудернацькою зачіскою. Знову подарував лиш кілька поцілунків, змусивши мене невдоволено закопилити губу. Але він таки мав рацію — витрачену вночі енергію варто було таки відновити, тож накинулися обоє на ще тепленькі традиційні яблучні пиріжки зі сливовою начинкою та збитими вершками. 

— Ммм… яка ж це смакота, — не втрималася, коли перший величенький шмат немов розтанув у моєму роті. 

— Еее. Це ще так собі. Тобі варто спробувати мої улюблені різновиди віденського хліба. Ти вже ніколи не зможеш полюбити щось інше, — лукаво підморгнув Івар.

— Та ти ж і не розпробував цей пиріг, — надулася я, щиро не вірячи, що існує щось краще на цьому світі. На кілька секунд задумавшись: смаколик чи ось ці почуття, які пробуджував Івар. Уважно подивилась на обриси його обличчя, відмітивши, що таки друге. — Спробуй хоча б шмат, а то все жуєш свої бутерброди.