Розділ 4: Це сімейне

POVДжинні Візлі

 Настала зима. Небо потемнішало від снігових хмар, котрі от-от мали застелити землю білим покривалом. В Гоґвортсі учні мерзлякувато куталися у зимові мантії, сподіваючись, що хоча б Різдво розжене похмурі думки.

 Мої щотижневі зникнення не залишилися ніким не поміченими. Герміона, ще після моєї третьої вилазки в Ґоґсмід, змусила мене детально розповісти куди і навіщо я ходжу. Але даремними були мої сподівання, що подруга обмежиться лише одним допитом: час від часу мені доводилося розказувати їй про мої зустрічі з Тонкс. Така поведінка Герміони легко пояснювалась синдромом «матусі», котрий виник внаслідок постійного перебування в колі двох, часто безвідповідальних, ідіотів — Гаррі й Рона. Бачите, вона відчувала, що завжди мала про них тим чи іншим чином піклуватися.

 Зазвичай стримана дівчина іноді через той синдром була такою нестерпною, що якось я не витримала і випалила:

 — А як там в тебе з Роном?

 Герміона моментально змінила вираз обличчя. Відтоді, як мій брат почав зустрічатися з Лавандою Браун, то став болючою темою для Ґреєнджер.

 — Сама знаєш, що ніяк. Поки біля нього крутиться те білокуре стерво, про нас і мови бути не може. В будь-якому разі, бігати я за ним не збираюся.

 — В тому, що Рон не розуміє власних почуттів ніхто, окрім нього самого, не винний, — зауважила я. Не те, щоб мені дуже подобалася Лаванда, але вона була тут ні до чого.

 — У вас це сімейне, — пробурмотіла дівчина.

 — Що? — не зрозуміла я.

 Герміона нічого не відповіла, але її мовчання було таким промовистим: я буквально чула її думки.

 — Тобі стане легше, якщо ти це визнаєш.

 — Мені, але не їй.

 Якими не були б мої почуття, вони не мали завадити одужанню Дори на стадії, коли вона уже майже оговталася від подій у Міністерстві магії. Вони не мали завадити нам обом нормально прожити можливо останні місяці в нашому житті  — місяці перед початком війни, яка вже стояла на порозі.