Глава 1. Весілля по-європейськи.

ЗЕМЛЯ.

- Сашуню! - я обійняла подругу.

 - Тримайся, - підбадьорила вона мене. - Всі через це проходять!

 - Стасику!

Юнак підняв кулак, і я злегка тицьнула в нього своїм кулачком. Мій найкращий друг. Колись, правда, спробував підкотити, але, дізнавшись, що збираюсь заміж за Вадима, клинці підбивати перестав, зате залишився вірним та надійним пірсом, до якого завжди можна причалити. За відсутністю батька, якому я про своє заміжжя «забула» повідомити, він сьогодні веде мене червоною доріжкою до нареченого. А «забула» тому, що мені родина ніколи не дозволила б вийти заміж за власним вибором.

А як же свобода волі? Мені двадцять п'ять, навчання закінчила, мрію залишитися в місті, в якому вчилася, тому що полюбила його, та й друзів тут багато і по універу, і за інтересами. Тому що я дівчина і сама цікава, і цікавлюся всім підряд, що вважаю гідним моєї уваги. Книгами, фільмами, модою, інноваціями. Захоплююсь подорожами, дайвінгом, кінним спортом, аквааеробікою, фотографією, капоейра та багато чим іншим. Всього і не пригадаю. І все це я втрачу, бо батько наполягатиме на поверненні після навчання додому. Але не так сталося, як йому бажалося!.. Зараз я вийду заміж, і вирішувати, де жити, буде чоловік, точніше, буде так, як я захочу, тому що Вадим м'який, теплий і зручний, і в усьому мене слухається. Ідеальний чоловік вийде! Та й взагалі, він славний, милий і симпатичний. А ось і він, моє щастя.

 - Котику...

Вадим в чорному костюмі і білій сорочці взагалі виглядає чарівно.

 - Зайко моя!

Хочеться його поцілувати, бачу, що і він думає про те ж, але почекаємо, як годиться, вислухаємо традиційне бла-бла, не хочеться гостей бентежити, яких чимало назбиралося. Всі нас люблять!

 - Ми зібралися тут і зараз, щоб стати свідками...

А я і не слухаю майже. Як добре, що відмовилися від тісного галасливого РАГСу і організували весільну церемонію в європейському стилі! На природі, на території готелю у вигляді старовинного замку. Так хвилююче було, коли друг Стасик мене вів під ручку між рядами гостей до нареченого. Шлейф притримує Сашка, чиїсь діти кидають під ноги пелюстки троянд...  Запам'ятається, таке запам’ятається назавжди!.. І ось я вже поруч зі своїм обранцем Вадимом, насолоджуюсь неймовірно чистим блідо-блакитним небом, легким вітерцем, що приємно овіває обличчя, сонячними зайчиками і легким запахом квітучої акації. Кинути все це? Та ні за що!

 - Якщо хто-небудь з присутніх знає причини, за якими це не може статися - нехай скаже зараз або вічно мовчить...

Так швидше вже! Давайте краще: згоден? згодна? обміняйтеся кільцями та поцілуйтеся... Ой, не дочекаюся ночі!

Але раптом немов темна хмара затулила сонце. Широка тінь побігла по траві, одним махом стираючи посмішки на обличчях гостей. Різкий порив вітру розкидав квіти, якими була прикрашена арка, і мороз пробіг по шкірі. Обличчя мого нареченого набуло невластивого відтінку баклажана, а в очах відбився первісний страх. Всі застигли, немов паралізовані, а я повільно-повільно почала повертатися. Прямо на мене летів дракон. Ні, ДРАКОН! Тому що був він величезним, грізним, синяво-чорним і абсолютно не викликаючим довіри. Гості просто заціпеніли, ні звуку, крім шороху, який видавали могутні крила. Дракон розвернув крила боком, щоб загальмувати, і приземлився перед самою аркою. Прямо переді мною опинилися опуклі жовті очі з вертикальними смужками зіниць і зубаста паща з яскраво червоними яснами.

 - Я знаю причину, по якій цей шлюб не відбудеться! - прогарчав він. - Дівчина обіцяна іншому!

Пискнути не встигла, як дракон підхопив мене кігтистими шорсткими лапами, і злетів у небеса.

На очах гостей та нареченого дракон, повільно і сильно змахуючи крилами, ніс наречену в невідомому напрямку, а потім немов розтанув у небі, наче і не було його ніколи у цьому дивному світі.